Виховуйте дітей «бюджетно»!

У гонитві за здиранням податків на розкіш уряд і не помітив, як зарахував до категорії заможних навіть матерів–одиначок. З метою поповнення державної скарбниці та у зв’язку зі змінами в бюджеті з 1 грудня Кабмін починає «унікальний» експеримент під назвою «Непрямі методи оцінки доходів громадян». Згідно з концепцією проекту, перевірятимуть саме матерів–одиначок, які претендують на соціальну допомогу. Про їхні доходи інспектори управлінь праці та соціального захисту розпитуватимуть сусідів, які заповнюватимуть спеціальні анкети.

Тож на соцдопомогу відтепер не варто сподіватися тим жінкам, які мають кондиціонер, сучасний велосипед, скутер, посудомийну машину чи роблять ремонт iз використанням дорогих будматеріалів. Експерти таким нововведенням обурені. «Це ще один крок на продовження чітко окресленої політики уряду, який активно практикує вирішення проблемних бюджетних питань за рахунок малозабезпечених громадян. Замість того, аби поїхати в Кончу–Заспу чи Пущу–Водицю й помоніторити, як розкішно живуть там депутати і чиновники, з’ясувати, як вони сплачують податки, міністри трусять людей, які ледь зводять кінці з кінцями, — обурюється в коментарі «УМ» провідний експерт iз питань соціальної політики Центру Разумкова Павло Розенко. — Виходить парадоксальна система: чиновники не звітують про свої доходи, не сплачують податки, хоча ми їм платимо високі заробітні плати. Натомість вони збираються перевертати господарства нужденних матерів у пошуках велосипедів чи співмешканців. На мою думку, такі речі дис­кредитують не тільки владу, а й соціальну політику держави в цілому»,

За інформацією з обізнаних джерел, інспектори із соціальних установ справді цікавитимуться не лише велосипедами, а й наявністю співмешканців і квартирантів, породистих тварин та отриманням матерями грошових переказів iз–за кордону. Хоча прес–секретар Мінсоцполітики Михайло Кухар в інтерв’ю газеті «Сєгодня» запевнив: елітні котики–собачки та ровери ревізорів не зацікавлять — винятково дорогі авто й побутова техніка.

«Звісно, треба визнати, що певні порушення є і з боку матерів–одиначок. Приміром, чимало прикладів фіктивних розлучень iз метою отримання допомоги. Утім слід розуміти, чому люди так роблять: згідно зі статистикою, 40 відсотків сімей iз двома дітьми і 70 відсотків iз чотирма живуть за межею бідності. Це штовхає людей на будь–які кроки з метою отримання бодай мізерної допомоги», — додає Павло Розенко.

Не розуміють, як може впливати на виплату допомоги намагання дати своїй дитині відчуття того, що вона не гірша від інших, і самі матері. «Враховуючи здоровий глузд і логіку, з цим узагалі важко погодитися. Все життя я самотужки виховую дитину. Матеріальна допомога від держави надходить лише раз на місяць і становить якихось 280 гривень. На ці гроші й так неможливо утримувати дитину, а ми, до того ж, досі не отримали тих копійок за останній місяць, хоча кошти мають надходити 11 числа кожного місяця. Якщо мати–одиначка може дозволити собі комп’ютер і велосипед, то це свідчить, що вона всіма можливими засобами хоча б мінімально намагається піклуватися про дитину та її розвиток, а зовсім не про прагнення жити в розкошах», — скаржиться «УМ» мати–одиначка Людмила Рудак.

До речі, з квітня такий експеримент уже діє у Чернігівській, Волинській та Кіровоградській областях. Відповідно до його результатів, лише кожна четверта мати–одиначка дійсно потребує допомоги, а реальні доходи трьох інших цілком дозволяють їм обходитися без неї. Невдоволеним матерям у такій ситуації залишається лише вирішувати проблему в судовому порядку.