Жодна електронна книга не замінить дитині друкованої.
Доступ в iнтернеті до творів худліту, звичайно, вплине і вже впливає на обсяги продажів книжки друкованої. Може, нет і знищить «байстрюків Гутенберґа». Але поки я живий, для мене єдино можливе читання – друкована книга. І таких, як я, ще трохи є на білому світі. Хоча мушу визнати — все менше.
Тарас Федюк,
поет, президент Асоціації
українських письменників
Заперечувати вплив iнтернету на книжковий ринок смішно, адже це очевидно. Але «чутки про смерть книжки трохи перебільшено». Мені здається, що книжка стане надалі більше артефактом, ніж просто носієм тексту. Тобто в поєднанні художнього оформлення, поліграфічного виконання та змісту вона перейде в розряд майже витвору мистецтва. І найперше це стосуватиметься книжки для дітей, бо ніколи жодні носії навіть у ...надцять не замінять тактильного дотику до малюнка і спецпаперу; насолоди відчувати її вагу і запах! До того ж дитяча мова — завжди однакова, чи записана вона на папері, чи на новітніх носіях. Жодні носії не завадять письменнику говорити з дитиною, якщо у нього є що сказати. Приклад цьому — найсвіжіший. Щойно вийшла перша українська електронна книжка для дітей на ЕППЛ СТОР для айпедів. Цілком випадково нею стали мої «Забавлянки». Здійснило цей прорив дуже гарне і «просунуте» львівське «Видавництво Старого Лева».
Свого часу казали, що кінематограф поховає театр. Але і театр вижив, і телебачення не поховало кіна, і технічні засоби не заступили живої музики. Звичайно, без мережі неможливо уявити собі життя сучасної людини. Але все ж таки у театр ми час від часу ходимо. Щоправда, не всі. Але ж і книжки далеко не всі читають. Ускладнює iнтернет шлях друкованих творів до читача? Так, ускладнює. Але хто сказав, що цей шлях має бути простим? Очевидно, видавцям варто шукати нових підходів.
Я належу до людей друкованої книги, хоча, приміром, кілька місяців тому підписала договір щодо продажу однієї із моїх власних художніх книг в електронному форматі. Здається, поки що ці два варіанти існуватимуть абсолютно рівноцінно, і про повне витіснення друкованої книги не варто говорити.
Людина думаюча швидко бачить, що в iнтернеті є далеко не все, що їй потрібно, — і починає шукати в книжках. До того ж «гутенберґівська» книжка — це інший рівень задоволення, енергетики і, сказати б, запасу міцності. Ось, наприклад, накривається iнтернет мідним тазом — і де ті електронні бібліотеки? А вічні цінності — себто традиційні книжки — залишаться. І можете читати їх хоч і при свічці.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
