1. «Собаче серце», Михайло Булгаков. «Розруха... вона в головах...»: апологія радянського Швондера, який живе й сьогодні в різних іпостасях і в Україні. Суть Хама незмінна.
2. «Мур», Жан–Поль Сартр. Громадянська війна з точки зору екзистенціалізму, абсурд і боротьба.
3. «Доктор Живаґо», Борис Пастернак. Коли революція більша за життя. Суть книги передає цитата: «Какая великая хирургия! Взять и разом артистически вырезать старые вонючие язвы! Простой, без обиняков, приговор вековой несправедливости, привыкшей, чтобы ей кланялись, расшаркивались перед ней и приседали».
4. «Історія Російської революції», Лев Троцький. Революційні події очима очевидця і призвідця.
5. «Тихий Дон», Михайло Шолохов. Велика епопея про «по–радянськи» великих людей.
6. «Консуело», Жорж Санд. Емансипована історія про революцію гуситів у Чехії в першій половині XV ст.
7. «Червоне і чорне», Стендаль. Головний герой – Жульєн Сорель, який гине на барикадах, — це вічний образ французького революціонера–мрійника, життя якого полягає в боротьбі... навіть після смерті.
8. «У дорозі» і «Волоцюги Дхарми», Джек Керуак. Трішки незвична революція, духовна, альтернативна, революція молоді, бітників. Із цього починався шлях до нової американської мрії.
9. «Подвійне коло» (новела з роману «Вершники»), Юрій Яновський. Мабуть, один із найвизначніших текстів про «пекельну кухню» українських революційних змагань між денікінцями, петлюрівцями, махновцями та червоними, який, крім того, ще й формує уявлення одинадцятикласників про революцію.
10. «Записки українського самашедшого», Ліна Костенко. Роман–парабола, роман–діаріуш, у якому нарешті настав наш, український, День гніву. А «лінію оброни тримають живі...»
Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ,
заступник головного редактора журналу «Всесвіт»,
співробітник Інституту літератури ім. Т. Шевченка
