Є така норма в діючому законі «Про телебачення і радіомовлення»: «у радіопрограмах музичні твори українських авторів і виконавців повинні становити не менше 50 відсотків загального щотижневого обсягу мовлення». Те, що її майже ніхто не виконує, — знає трохи не кожен. Але зараз про інше. Півтора року тому народний депутат від Партії регіонів Олена Бондаренко ініціювала скасування цієї квоти, мотивуючи свої «благі» наміри тим, що нішеві радіостанції не можуть набрати такий обсяг, скажімо, вітчизняного джазу. Хто б дійсно хотів вирішити задекларовану проблему, у процитовану законодавчу норму просто додав би меншу квоту саме для нішевих радіомовників. Але розвиток подій свідчить, що у скандального законопроекту «регіоналки» зовсім інша мета. Інакше чому в прийнятому в другому читанні, тобто ухваленому Верховною Радою законопроекті, з чинної норми «у загальному обсязі мовлення кожної телерадіоорганізації не менше 50 відсотків має становити національний аудіовізуальний продукт або музичні твори українських авторів чи виконавців» не лише відсікли тематично–музичну останню (виділену) частину, а й удвічі зменшили цифру? Таким чином, перероблене речення стосується вже не лише радіостанцій, а й телеканалів, які з введенням поправок матимуть право фактично лише на чверть наповнювати свій ефір вітчизняним продуктом. Хоча в іншій статті написано: «Ліцензіати (крім супутникового мовлення) у проміжках часу між 07.00 та 23.00 повинні дотримуватися таких пропорцій між українськими та іноземними програмами:  програми європейського виробництва повинні становити не менше 80 відсотків, у тому числі не менше 50 відсотків — програми українського виробництва». (Під визначення «Європейські аудіовізуальні роботи» підпадають і російські).