«Щоб не було нерівності, яка придавлює людей до асфальту»

      Шостий позачерговий з’їзд Аграрної партії України, скликаний з єдиною метою — обрати партійним лідером Голову Верховної Ради Володимира Литвина, хоч і був прогнозованим щодо прийнятих рішень, але просто зашкалював за рівнем закулісних інтриг. Мабуть, саме тому керівник фракції АПУ в парламенті Михайло Гладій намагався провести його якомога швидше, зумівши закінчити за півтори години. Усе відбулося так стрімко, що чітко з’ясувати, навіщо безпартійний Литвин отримав партквиток — для того, щоб стати паровозом у передвиборчій кампанії Віктора Янукович, а чи, навпаки, зіграти на його ослаблення — загал так і не зміг.

      Начебто все виглядало цілком політкоректно. Прощаючись, віце-прем’єр в уряді Януковича Іван Кириленко, тепер уже екс-голова АПУ, нагадав, що аграрники на політраді висловили свою підтримку Віктору Федоровичу, і «цю пропозицію треба оформити і підтвердити на другому етапі з’їзду, який відбудеться в липні».

      Власне, Литвин у своєму програмовому виступі голови згадав про єдиного кандидата побіжно, без прізвищ. «Я не можу в цьому плані не підтримати Аграрну партію», — сказав він. Так само двозначно він відповів на пряме запитання журналістів: «Говорити про конкретні персоналії до початку виборчої кампанії — це знову наражатися на те, що будуть звернення, що офіційно не йде кампанія і необхідно припинити таку роботу. У даному випадку потрібно діяти за тим принципом, щоб не нашкодити жодному з кандидатів».

      З іншого боку, в залі серед кількох десятків депутатів не було головного аграрника від «донецьких» — міністра-парламентарія Віктора Слаути, який у цей важливий день поїхав із Прем’єром у відрядження на Вінниччину. Вважати такий збіг обставин випадковим навряд чи можливо. Певно, посилення тепер уже Народної аграрної партії України Литвином «дони» сприйняли як особисту поразку.

      Тим часом присутні святкували прихід спікера як велику перемогу — його зустрічали з хором, а проводжали бенкетом. Хоча, як відомо «УМ», Володимир Михайлович, погодившись очолити «убиту» політичну силу, виторгував собі карт-бланш на всі майбутні зміни, так нічого й не пообіцявши партійцям навзамін. Тобто забрав досі агро-номенклатурну партію, якою за рознарядкою керували віце-прем’єри, під парламентське крило і спробує змусити її пограти за його правилами.

      На з’їзді це цілком вдалося. По-перше, Литвин зірвав хвилю аплодисментів покаянням («Як і в кожного, в мене були вчинки, яких краще б не було») та запевненням у чистоті та благонадійності намірів («Але в «зграях товаришів» я ніколи не перебував»). При цьому він однозначно дав зрозуміти, що НАПУ більше не буде виступати в ролі «придворної обслуговуючої структури, яку вирізняють лише в час, коли потрібно підтримати якусь чергову надуману ініціативу чи підписати спущену зверху відозву». Більше того, закликав однопартійців до опозиційності у тих випадках, коли «бачення розвитку держави і суспільства не збігається з офіційним курсом».

      А бачення Литвина вже сьогодні не збігається з «офіційним курсом», якщо ним вважати те, що показують по телевізору. «Ми близькі до того, щоб витворити спекулятивну державу з пануванням олігархів та кланово-партійних утворень з тотальною корупцією. На часі вже порушувати питання про утворення антикланового фронту в Україні, оскільки, напевне, лише весь народ спроможний протистояти його мізерній частці, яка паразитує на ньому», — вважає Голова ВР і НАПУ. Схоже, нинішня ситуація зачепила його як історика: «В українській історії ще не було такого правлячого прошарку, який би створив свої багатства за рахунок розтягування держвласності і розтягування національних багатств, прошарку, який вирішує свої проблеми за рахунок зрощення з владою, прошарку, який нічого не побудував, окрім офісів та палаців. Та ще — за своїм зразком — корумповану державу». Щоправда, всі вищесказані слова не стосуються Леоніда Кучми, який «увійде в історію як державний діяч, що фактично звів будівлю сучасної України, радикально змінив економічну систему, ввів Україну у світове і європейське співтовариство».

      Розказуючи, чому він пристав на пропозицію «аграріїв» саме напередодні президентських виборів, Литвин пояснив, що хоча він людина не бідна, але обов’язок кличе. «Я розумію й бачу процеси, що відбуваються, хотілося б принести користь і на цьому напрямі й хотілося б відчувати підтримку, лікоть політичної структури з огляду на ті наскоки, тиски, що були», — сказав Литвин, додавши, що хоче, «щоб у нас не було тієї нерівності, яка придавлює людей до асфальту».

      Журналісти вкотре розцінили різкі слова Голови ВР як заявку на президентство, але сам В.М. всоте таку ймовірність спростував, запевнивши, що балотуватиметься тільки під загрозою шибениці. Зате він пообіцяв швидкий процес об’єднання політичних сил, зокрема тих, кому Литвин відмовив на догоду НАПУ. З новою назвою у поле інтересів аграрників і Голови потраплять усі фракції, що мають у назві корінь «народ». Тим більше що та ж Народно-демократична партія, як зізнався спікер, кликала його на лідера.