Так і до гаремів недалеко?

      Тупцюючи на роздоріжжі між Європою та російсько-азійським напрямком, за більшістю показників Україна дедалі більше збочує на східний шлях. І одним із доказів на користь цього твердження є ставлення держави та суспільства до жінок, які в нас таки зазнають неабиякої дискримінації. У цьому переконалися учасники організованих Комітетом ВР з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин парламентських слухань на тему «Становище жінок в Україні: реалії та перспективи», які позавчора відбулися у Верховній Раді.

      Близько 400 представниць жіночих організацій — Союзу українок, Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги, «Союзу жінок України», Національної ради жінок України, громадської організації «Жінки за реформи» та інших говорили про різне. Хтось — про зростання економіки, хтось — про жахливі цифри статистики, за якими — мільйони покалічених доль. З часу перших парламентських слухань на тему жінок минуло 9 років, але на других розглядали ті ж самі болючі питання: змін не було. Смертність в Україні удвічі вища за народжуваність. Щороку нація скорочується на 550 тисяч. Окрім іншого, щороку 15 тисяч жінок гине в Україні від побутового насильства. В українських в'язницях сидять близько 100 тисяч жінок, 70 відсотків зареєстрованих в Україні безробітних — жінки. Понад 5 мільйонів українок заробляють за кордоном, з них більше мільйона — на «сексуальній роботі». Міністр у справах сім'ї, дітей і молоді Валентина Довженко (до речі, це єдина жінка-міністр в уряді Віктора Януковича) наголосила, що в сексуальному рабстві жінки втрачають змогу народжувати дітей, і звернула увагу на погіршення репродуктивного здоров'я дівчаток в Україні: у майбутніх мам усе частіше діагностують онкологічні захворювання.

      Як наголосила у своєму виступі народна депутатка Оксана Білозір, котра, власне, й ініціювала ці слухання (перед тим парламент «завдяки» пропрезидентській більшості не підтримав її ідею провести з відповідного питання День уряду), з урахуванням прихованого безробіття серед безробітних питома вага жінок складає близько 80 відсотків; а у працюючих жінок середньомісячна заробітна плата на третину нижча, ніж у чоловіків. І це при тому, що 64 відсотки жінок мають вищу освіту. За словами пані Оксани, аналіз статистики призначень на керівні посади в органи державної влади показав, що станом на 16 січня 2004 року з 86 вищих державних посад лише дві обіймали жінки, із 126 посад перших заступників керівника жінкам відвели три посади, а серед керівників райдержадміністрацій «помічено» менше 4 відсотків представниць чарівної статі. З огляду на таку дискримінаційну політику влади, Оксана Білозір вкотре запропонувала запровадити квоти на кількість жінок у виборчих списках партій.

      З ідеєю своєї соратниці по фракції про запровадження квоти на «жіноче представництво» у партійних списках погодився й лідер «Нашої України» Віктор Ющенко: він переконаний, що український парламент працював би значно ефективніше, якби у ньому було більше депутаток. Як, наприклад, у скандинавських країнах, де в політиці жінок та чоловіків приблизно порівну, або в Німеччині — там частка жінок-політиків становить 42 відсотки. А в Україні — 5 відсотків...

      На думку В. Ю., гендерне питання в Україні дуже тісно переплітається з проблемами соціальної політики держави. «Життєвий тягар, який несе жінка в нашому суспільстві, не сумісний з її моральними і фізичними можливостями, — зазначив провідник «наших українців». — У кожній європейській країні існують масштабні соціальні програми, що забезпечують рівні права жінок та чоловіків на ринку праці, ведеться державний моніторинг щодо виконання цих програм». Натомість в Україні, за словами Ющенка, таких програм не існує, звідси й високий процент жіночого безробіття, і дискримінація, з якою стикаються жінки при спробі найнятися на роботу. До речі, як розповіла Білозір, саме Кабінетом Міністрів Прем'єра Ющенка був ухвалений «Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності у суспільстві на 2001—2005 роки», реалізація якого «могла б суттєво поліпшити соціальне становище української жінки». Однак через кілька тижнів після того уряд Ющенка відправили у відставку, а наступні «не спромоглися реалізувати хоча б частину передбачених зазначеним планом заходів».

      19 травня у ВР за сприяння фракції «Наша Україна» відбувся «круглий стіл» на тему: «Жінка в Україні», у ньому взяли участь народні депутати, представники органів влади, громадських організацій. «Ми запропонували Президентові, Прем'єр-міністрові України прийти на парламентські слухання і виступити перед нами, — каже Оксана Білозір. — Ми, жінки України, хотіли побачити їхню політичну підтримку. Але сьогодні їх з нами немає». А голова Комітету ВР з питань свободи слова та інформації Микола Томенко нагадав, що власники «Бульвару», «Фактів», «Столички», «Нового каналу» (тобто родичі людей, які керують Україною) щодня розповідають якісь новинки з галузі порнографії. «Коли по одному із загальнонаціональних каналів транслюється порнопередача, де українка, мовляв, займається спеціальним видом сексу, аби позбавитися українського говору, то не «Сільські вісті» треба судити, а ці газети і канали за ксенофобію й антиукраїнські настрої», — зауважив Микола Томенко.

      Перед парламентськими слуханнями у Спілці письменників України зібралося «жіноче крило» «Нашої України»: понад 100 жінок, серед яких лідерка жіночого руху кримськотатарського народу Сафінар Джамільова. «Я пишаюся тим, що парламентські слухання, по суті, ініційовані «Нашою Україною», — каже нардеп Лілія Григорович. — Ми підрахували: якби Уряд Ющенка працював до сьогодні, ми голосували б мінімальну зарплату не 205 гривень, а 200 євро. Тому ми і порушили питання про оті 10 мільярдів, які є у бюджеті, але не «працюють» сьогодні для наших жінок, матерів, дітей. Якби ці 10 мільярдів були сьогодні реально скеровані на соціальні потреби, то, можливо, з 5 мільйонів заробітчанок хоча б 1 або 2 залишилися в Україні». Хоча на слуханнях пані Лілія слушно зауважила, що в умовах авторитарного суспільства гендерна рівність у державній владі нічого не змінить – «це все одно, що в залі ВР 450 олов'яних солдатиків доповнити матрьошками чи барбі».

      «Хочу ще раз нагадати: ми нація, яка сформувалася з культом жінки, — констатував у своєму виступі «наш українець» Володимир Яворівський. — Тому сьогодні ми повинні завдячувати жінці, що зберегли цю націю, яка пройшла через страшні м’ясорубки впродовж усіх століть. (...) Але ми маємо сьогодні владу, яка ненавидить жінок. Я готовий це стверджувати. Президенти цивілізованих країн демонструють свою сімейність, а ми сьогодні маємо таку ж владу, про яку колись казали: «Буш прибув зі своєю дружиною, а Брежнєв — з Андроповим».

      Звісно, на такій високій ноті не могло обійтися без агітації: закликавши українських жінок «забирати владу в цих бездарних чоловіків, які нічого з нею не здатні зробити», Яворівський порадив їм обрати Президентом Віктора Ющенка — «єдиного політика, який демонструє сімейну мораль».

      Словом, поговорили-побалакали, поплакалися й поспівчували. Усе нібито слушно й правильно, от тільки біда: від одних розмов справа з місця не зрушить. А до діла все ніяк не дійде: Верховна Рада стабільно «завалює» законопроекти з гендерних питань, а урядові до них і взагалі діла немає. Може, таки й правда треба міняти владу?