11го числа 11го місяця 2011 року об 11 годині 11 хвилин за Грінвічем закінчилося загальносвітове голосування задля визначення «Семи нових чудес природи» (New 7 Wonders of Nature). Конкурс проводила швейцарська некомерційна організація «Корпорація нового відкритого світу» (NOWC) та її виконавчий орган New7Wonders Foundation. Відповідно до підбитих підсумків, сімома найбільшими природними чудесами нашої планети визнані: у південній Америці — Амазонка з її дощовими лісами та водоспади Ігуасу; в Азії — затока Халонг, острів Чеджу, парк Комодо і підземна річка ПуертоПрінсеса; в Африці — Столова гора.
Гіркоту «програшу» та умовний титул «срібних призерів» (місця з 8го по 14те) розділили: Мертве море на Близькому Сході; Великий Бар’єрний риф біля берегів Австралії, печери Джейта (Ліван), мангровий ліс Сундарбан (Бангладеш—Індія), острів БуТіна (ОАЕ), гора Кіліманджаро в Танзанії та Мазурські озера в Польщі.
Усі сім головних лауреатів є рівнозначними. Кількість відданих за них голосів не вказується, а у списку їх розташовують за алфавітом. Уточнений підрахунок голосів триває, а офіційні результати конкурсу назвуть на урочистій церемонії на початку наступного року.
Міжнародну неурядову організацію «Сім чудес світу» створив 2001 року у Цюріху швейцарський мандрівник та кінодокументаліст Бернард Вебер. Свій перший загальносвітовий конкурс New7Wonders Foundation готувала кілька років і ще три роки — проводила. Це були «Сім чудес сучасного світу». У тому голосуванні взяли участь більше 100 мільйонів мешканців нашої планети, і в 2007му визначили сімку переможців — рукотворних об’єктів: ЧіченІца в Мексиці, статуя Христа в РіодеЖанейро, Колізей у Римі, Велика китайська стіна, МачуПікчу в Перу, давнє місто Петра в Йорданії, ТаджМахал в Індії. Відразу після цього було дано старт конкурсу на визначення сімки природних чудес світу.
На першому етапі будьякий мешканець планети чи організація могли вносити по інтернету свої пропозиції. Таких назбиралося 440 із 222 країн світу. На другому етапі оргкомітет звузив кількість номінантів до 261. Потім фахівці з експертної комісії фонду на чолі з Федеріко Майором, колишнім гендиректором ЮНЕСКО, та мільйон голосувальників відсіяли 77 об’єктів.
Скажімо, якщо до широкого списку від України були висунуті річка Дніпро (спільно з Росією й Білоруссю) та заповідник АсканіяНова, то у півфінал-77 потрапила лише АсканіяНова, що також є великим успіхом.
А в липні 2009 року було сформовано короткий список із 28 фіналістів. Голоси (за одного чи сімох номінантів) можна було віддавати по інтернету та через SMSповідомлення.
Багато країн сприйняли ідею конкурсу з усією серйозністю, передусім як дієвий засіб прорекламувати свої туристичні принади. В Україні головним пропагандистом Асканії був віцеспікер Верховної Ради Микола Томенко. В інших країнах ситуація з участю у голосуванні за своїх кандидатів коливалася від повної байдужості (з огляду на те, що до фінального списку не потрапив, скажімо, Великий каньйон у США) до абсолютного ажіотажу — як у Польщі з її Мазурськими озерами. Кампанію www.VoteMazury.org усіляко розкручували і президент Броніслав Коморовський, і прем’єр Дональд Туск, і Лех Валенса, і відомі естрадні зірки, і Папа Римський — німець Бенедикт XVI. Офіційна агітація на користь Польщі тривала навіть у Києві за кілька годин до завершення голосування — на прийомі від імені польського посольства з нагоди Дня незалежності РП.
Поляки залишилися за межею переможців, на відміну від аргентинців, чий національний парк «Ігуасу» просував знаменитий футболіст Ліонель Мессі.
У день оголошення результатів голосування справжнє свято влаштували у Кейптауні — місті біля Столової гори. Гуляння організували й мешканці південнокорейського Чеджу, які вигукували: «Ми це зробили!», а місцевий «губернатор» назвав входження їхньої місцевості до списку «Семи природних чудес світу» «новим розділом у туристичній індустрії острова».