Локшина для Попова

11.11.2011

Наприкінці жовтня біля незаконного будівництва над станцією метро «Театральна» представники громадськості відкрили «Стіну брехні». Під написом на паркані «Напишіть, як вас обманули» мешканці можуть фіксувати невиконані обіцянки київських чиновників. Щомісяця організатори тут планують проводити мітинги, залучаючи до акцій якнайбільше людей.

Місце вибрали символічне: як неодноразово писала наша газета, над станцією метро кілька років бізнесмен Вагіф Алієв намагається звести торговельний центр. Попри небезпеку завалення споруди (Попов сам це засвідчив у листі до Азарова), шкоду для Театру Лесі Українки, протести мешканців, які прагнуть повернути сквер, і обіцянки голови КМДА знести будівлю, довгобуд непорушно бовваніє. А потім Попов висунув ідею — не знести, а лишити, вселивши в «універмаг» Музей історії Києва. Музейники не погодилися — мало місця й ідея відверто цинічна. Але Олександр Павлович особливо на те не зважає.

Врешті активісти Громадської служби «Свідомо» після того, як не змогли дати зібрані в киян гроші як хабар чиновникові для зупинення і знесення, пішли іншим шляхом. У вівторок, під час зустрічі голови КМДА зі студентами у Київському міжнародному університеті, активіст «Свідомо» Дмитро Резніченко вручив Попову банку вареної локшини.

«Під час акції «Стіна брехні» ми вирішили вручати чиновникам у громадських місцях символічний подарунок, — сказав Дмитро у «вільний мікрофон», з якого студенти озвучували свої запитання, і дістав із кольорового пакунка банку. — Будівництво над «Театральною» ви у лютому обіцяли знести. В серпні обіцяли, що недобудову передадуть Київському музею. Але, як нещодавно підтвердив головний архітектор Києва Сергій Целовальник, споруда небезпечна. Тому, з вашого дозволу, я лишу вам цю локшину і сподіваюся на подальший кон­структив».

«Вислухайте мене, я думаю, ваша думка зміниться, — парирував Попов. — Коли я прийшов на роботу, без останнього поверху та «коробка» уже стояла, у забудовника були всі дозволи, були рішення судів. Якщо ви людина державна, поставте себе на моє місце і скажіть: я маю чинити по закону? Якщо демонтувати, треба компенсувати затрати (50 мільйонів), я вступив у переговори і знайшов аргументи, і ця будівля передається місту безкоштовно для Музею історії Києва».

Однак, як зазначає у коментарі «УМ» активістка і тамтешня мешканка Наталія Мусієнко, насправді ще минулого року дозвіл на будівництво опротестований і скасований на початку цього року інспекцією Держархбудконтролю. А завідувач відділу Музею історії Києва Віталій Ковалинський нас запевнив, що довгобуд на вулиці Хмельницького для музею не підходить: «По–перше, споруда небезпечна. По–друге, нам не вистачить площі — музею потрібно 9 700 квадратних метрів для фондів, експозиційної зали, а там утричі менше. По–третє, це було б абсолютно аморально — переїхати в той універмаг і стати громовідводом для влади перед мешканцями, які хочуть там сквер».

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>