Влада йде на посадку

У Мінську при показових заходах безпеки проходить суд над Олесем Беляцьким — творцем і керівником правозахисного центру «Весна» та віце–головою Міжнародної федерації за права людини FIDH (Париж).

Колегія Партизанського райсуду засідає в будівлі Московського суду столиці — як було оголошено, з огляду на більшу місткість залів. Однак видно неозброєним оком, що в новішій будівлі простіше розставити невеликі «КПП» з арок із металошукачами, а проведення сотень оглядів і обшуків у широких коридорах Московського суду не створює занадто великих «пробок».

Заходи безпеки спеціально для тих, хто прийшов підтримати Беляцького — як в аеропорту. Щоб потрапити на його процес, довелося вистояти у двох чергах. Таким чином, ще не ввійшовши до зали, журналісти, дипломати, правозахисники, політики, родичі підсудного і просто небайдужі змогли відчути на собі пильне око режиму. Камери спецслужб, дворазовий «перепис» документів, подвійний обшук, вилучена пилочка для нігтів...

Наступного дня міліція почала роздягати людей, перевіряючи, чи немає під одягом майок із портретом Беляцького. Не знаю як щодо злету в цьому імпровізованому «аеропорту», а до посадки тут явно готові — може, і не однієї.

Беляцького звинувачують за ч. 2 ст. 243 КК Республіки Білорусь. У ході процесу стало зрозуміло головне: звинувачення Олеся у приховуванні податків на суму в еквіваленті понад 40 тисяч доларів ґрунтується на двох папірцях. Це копії роздруківок руху коштів з його рахунків у польському та литовському банках. Перекладу копій на одну з державних мов Білорусі на початку процесу не було, і адвокату довелося виступити з відповідним клопотанням. Немає на копіях і печаток банків. І сам підсудний, і свідки у справі вказують на юридичну недійсність копій, але Беляцький намагається допомогти суду розібрати іншомовні (англійською, шведською, польською і навіть голландською) записи в них.

Постійно відбуваються діалоги підсудного та прокурора на кшталт: «Ваш рахунок?» — «Мій». — «Чи підтверджуєте переказ грошей?» — «Ні. Невідомо, яким шляхом ці копії потрапили в цю кримінальну справу, ініційовану КДБ».

Імена своїх колег–правозахисників, які періодично згадуються в цих дивних документах, Беляцький не коментує: «Ці люди можуть постраждати». Частина близьких до «Весни» людей виступає в ролі свідків. Усі вони кажуть, що брали гроші на правозахисну діяльність.

Цікаво, що навіть співробітники податкової інспекції та Національного банку не стали, як це було явно задумано, свідками обвинувачення. З їхніх слів виявилося, що підтвердити відомості з іноземних банків і справді не можна без печаток і підписів посадових осіб. Виходить, щоб якось склеїти справу, прокуратурі доведеться знову звертатися по інформацію до Польщі і Литви, і це після міжнародного скандалу зі зняттям з посад низки польських і литовських чиновників, причетних до видачі інформації щодо Беляцького...

Прокуратура довго впиралася в залученні до матеріалів справи результатів податкових перевірок майна правозахисника (сам Беляцький і його адвокат пропонували зробити це ще під час слідства). До речі, показово, що сама співробітниця податкової інспекції, яка проводила ці перевірки, в залі суду також не змогла розібратися у змісті документів, за якими раніше підписувала акт.

Процес перебуває у фокусі уваги міжнародної громадськості: на ньому присутні посли США, Німеччини та інших держав, а також представники багатьох міжнародних правозахисних організацій. Половина іноземних правозахисників, за більш ніж дивним збігом, напередодні не змогла отримати білоруські візи. У число «недопущених» на територію РБ потрапили і представники гуманітарних організацій, від яких, згідно з матеріалами справи Беляцького, на його рахунок надходили гроші! Однак дивним усе виглядає лише на перший погляд.

На самому початку процесу суддя Сергій Бондаренко двічі залишав зал, вирішуючи порушене у клопотаннях захисту питання про зміну запобіжного заходу Олесю. На підписку про невиїзд підсудного так і не відпустив, повторивши аргумент прокурора Сайковського: занадто велика тяжкість інкримінованого злочину. Не допомогли навіть більше тисячі поручительств за Олеся, підписані мешканцями різних країн світу, в тому числі і дуже відомими.

Влада навіть не намагається приховати, що всі її претензії лежать в іншій сфері, ніж податки. Ретельно демонстрована зовнішня картинка — з кліткою, наручниками, операторами спецслужб, пропуску в туалет тільки з паспортом тощо — настільки не відповідає ситуації, що відразу зрозуміла її цільова аудиторія: «занадто жваві» колеги Беляцького по правозахисній діяльності та журналісти. Дивіться, мовляв. Милуйтеся. Можете навіть готуватися.

Максимальний термін за статтею, яку інкримінують Олесю Беляцькому — 7 років із конфіскацією майна. Таким чином, у «Весні», 8 років тому позбавленої владою офіційної реєстрації, є небезпека не тільки надовго залишитися без лідера, а й назавжди втратити свій офіс на проспекті Незалежності. Судячи з досвіду судів за 19 грудня, те, що в ході слідства і суду звинувачення фактично розвалюється, ще не завадило білоруському режиму демонстративно відправляти в’язнів совісті по етапу.