Наша дума, наша пісня умре і загине?

Минулого четверга Верховна Рада в другому читанні ухвалила дискусійний законопроект представниці Партії регіонів Олени Бондаренко щодо змін до Закону «Про телебачення і радіомовлення». У закон внесено такі зміни: 1) у загальному обсязі мовлення кожної телерадіоорганізації не менше 25 відсотків має становити національний аудіовізуальний продукт (було — в загальному обсязі мовлення кожної телерадіоорганізації не менше 50 відсотків має становити національний аудіовізуальний продукт або музичні твори українських авторів чи виконавців); 2) виключено норму, згідно з якою «в радіопрограмах музичні твори українських авторів і виконавців повинні становити не менше 50 відсотків загального щотижневого обсягу мовлення». Для того щоб закон набув чинності, його ще має підписати Президент. Противники нововведень закликають Віктора Януковича ветувати цей нормативний акт.

У першу чергу прийняті норми стосуються українського радіопростору. Як уже неодноразово повідомлялося, противники зменшення квотування побоюються, що це витіснить українську пісню з музичного ефіру. «УМ» намагалася зв’язатися із представниками найпопулярніших українських гуртів, щоб отримати їхню реакцію на дискусійні норми, проте оперативний коментар отримати не вдалося, оскільки хтось виявився у відпустці, хтось зайнятий підготовкою до виступів. Тобто протести щодо зменшення квоти на ротацію власної пісні у теле–та радіоефірі у наших виконавців у списку пріоритетів не стоїть. У чому ж річ? Приміром, продюсер і музикант Олександр Ксенофонтов доводить, що «ті, хто в першому ешелоні, й так будуть в ефірах». А фронтвумен гурту «Крихітка» Каша Сальцова пояснює, що україномовна сучасна музика й так мало була представлена в радіоефірі, тому не варто так перейматися. «На долю гурту «Крихітка» (зменшення квотування. — Ред.), думаю, не вплине. Сучасні українські музиканти, які ставлять собі творчу мету, не мають орієнтуватися на радіостанції. Бо у нас дуже консервативні медіа — немає пошуку нових артистів. Вони сидять на допінгу від корпоративно–менеджерівських відносин, коли просто проплачують ефір (так, у нас усе ще є радіостанції, де можна заплатити за ефір, хоча у цивілізованих країнах це засуджується)». У свою чергу, співачка Руслана прогнозує, що з такими змінами «за рік, за п’ять, почне вимиватися вітчизняний продукт». Хоча національний аудіовізуальний продукт, згідно з даним законом, — це не лише винятково україномовний контент, а «програми, фільми, аудіовізуальні твори, вироблені фізичними або юридичними особами України», тобто якщо йдеться про музику, то це і Вєрка Сердючка, і Потап та Настя, а ще сонм різнокаліберних «пающіх трусов».

Хто замовляє музику на даному святі, показує заява Незалежної асоціації телерадіомовників: «Радіоіндустрія вважає за доцільне повне скасування квот. Проте в робочій групі, що готувала проект до другого читання, представники музичної індустрії наполягали на тому, що наразі вони не готові до повної відміни квотування». Серед основних аргументів на користь прийняття законопроекту Асоціація називає негативний вплив запроваджених обмежень на програмний розвиток радіостанцій; можливість зловживання законодавством iз метою тиску на радіостанції; недостатню кількість якісного національного продукту для забезпечення 50% контенту музичних творів українських авторів чи виконавців. 

Частково ці моменти поділяє представник Джамали та The Maneken Денис Козловський: «Поміж іншим треба враховувати, що українські виконавці не представлені чи слабо представлені у багатьох музичних напрямах, тому радіостанції, що спеціалізуються, приміром, на джазі чи ретро–музиці, потрапляють у складну ситуацію. Тому зміни у законодавстві вплинуть на українcький музичний простір двояко: у поп–сегменті, швидше за все, збільшиться кількість російського, часто низькопробного продукту, а у нішевих радіостанцій з’явиться можливість формувати повноцінний ефір».

Щоб відволікти від себе атаку негативу, Олена Бондаренко запевняє, що створила протекціоністський для української музики законопроект. «Ще півроку тому ми з моїми колегами, попри різну політичну приналежність, внесли законопроект, яким передбачено податкові канікули терміном на п’ять років для радіостанцій, які мають 100% українське мовлення та трансляцію україномовної музики... Податкова ставка — нуль». Проте досі цей документ не надійшов до Комітету з питань свободи слова та інформації.