Хрест і зброя Савура

Легендарний революціонер, про якого складено пісні. Освічений, здібний юрист, фінансист і військовик, життя якого обірвалося на 34–му році. Дмитро Клячківський (псевдо — Клим Савур) організував і очолив повстанську стихію на Волині і став одним з перших командирів Української повстанської армії. Згодом, коли УПА очолив Роман Шухевич, Клячківський керував відділом УПА–Північ, що воював проти збройних сил усіх «великих завойовників», якi зазіхали на українські землі: проти нацистів, проти Совєтської армії та польської Армії Крайової.

У польській історіографії досі побутує теза, нібито саме Клячківський віддав наказ про ліквідацiю поляків на Волині. Відомий дослідник історії ІІ Світової війни Володимир В’ятрович, працюючи над книжкою «Українсько–польська війна», проаналізував документи того періоду і з’ясував, що «наказу винищувати поляків» не було. «Польсько–український конфлікт розпочався як стихійний, — каже історик. — Однак у липні 43–го до конфлікту приєдналися відділи УПА на чолі з Клячківським. До речі, участь Савура в конфлікті на Волині розглядали влітку 1943–го на засіданні ІІІ Великого збору ОУН. Утім більшість членів проводу виправдали командира, бо в той момент, коли конфлікт настільки розгорівся, УПА була вимушена втрутитися. Це були акції щодо деяких польських населених пунктів, які стали опорою для загонів червоних партизанів та польського підпілля. Мешканців змушували покидати ті населені пункти. При цьому з обох боків були вбивства, жертви».

Достеменно не відомо, яка родина була в Клима Савура. Одні джерела говорять, що його батько був банківським службовцем, інші — що бідним селянином. Народився він у Збаражі на Тернопіллі, гімназію закінчив на Станіславівщині (нині Івано–Франківщина), потім — юридичний факультет Львівського університету. Відбув службу в польській армії. Опісля працював у кооперації «Народна торгівля». У жовтні 1937 року був арештований польською поліцією. Провину Клячківського не змогли довести, і його звільнили. Коли ж після «золотого вересня» Савура арештувало НКВС, то засудило до розстрілу. Утім смертний вирок замінили 10–річним ув’язненням... Незабаром на рідній землі з’явився третій «гість». «Повстанчі загони під його керівництвом у жорстоких боях з німецькими загарбниками і бандами червоних партизан загартувались, зміцніли й зросли на силах так, що на... округах Полісся і Волині зовсім прогнали німецьких загарбників та уможливили народові вільно жити і розвиватися», — йшлося в повідомленні Проводу ОУН про загибель Клячківського.

До речі, щоб «ліквідувати» Савура, радянська держава задіяла близько 5 тисяч енкаведистів. Савур був хорошим конспіратором, як дослідив і описав у своїй монографії Ігор Марчук, на відстані кілометра від нього завжди перебував відділ особливого призначення у складі 60 осіб для прикриття. Командир ніколи не ховався в підземних криївках. Удень був у лісі, а вночі — на конспіративних квартирах. У січні енкаведисти взяли в полон хворого на тиф «язика», який під тортурами не лише розповів, де буває Клим Савур, а й погодився показати ті місця особисто. Отже, як дослідив Ігор Марчук, тисячі «визволителів» оточили чималу територію щільним кільцем. 12 лютого 1945 року командира застрелили «при спробі втечі».

У 1952 році ОУН посмертно нагородила Клячківського Золотим хрестом Заслуги з наданням звання полковника. У 1992–му рівненські рухівці з ініціативи Василя Червонія на місці загибелі Савура в урочищі Лісничівка насипали символічний курган та поставили хрест. Навесні 2001 року після депутатського звернення Червонія тодішній голова СБУ Володимир Радченко повідомив, що останки Савура було захоронено в районі «Грабник» у Рівному, де містилися в’язниця та обласне управління НКВД. На тому місці нині встановлено каплицю.