У вiдповiдь i на пiдтримку листа–знахiдки Івана Бурди «Хвала мовi» («УМ» вiд 6.10.2011 р.) надсилаю свою мовну вправу. Всi її слова починаються з однiєї букви, що свiдчить про багатство словникового складу української мови.
Мово моя материнська! Мальовнича, м’яка, милозвучна. М’ятою, материнкою мита, мальвами, матiолами, маками мережена, мажорною мелодiєю милуєш мене.
Мордована московськими монархами, манiпульована, мучена можновладцями, мiняна манкуртами (мовляв, малорозвинена, мужицька) мова мiльйонiв мусила мачухою мандрувати манiвцями.
Марно мрiяли мстивi манiяки! Минає морок. Магiя материнської мови мiтлою мете мерзенних могильникiв.
Мово мами моєї Марiї! Моя молитво! Моя музо! Моя Мадонно! Мiцнiй, молодiй!
Маю можливiсть мовити маловiрам, мовоненависникам:
Мужня, мудрiстю могутня
Мова матиме майбутнє!
Лiдiя МОЛЧАНОВА, учителька
Марiуполь, Донецька область