Україно, мила Україно,
Як же можна не любить тебе?
Схожа ти на пiсню солов’їну,
На ласкаве небо голубе.
Хай якi ми — захiднi чи схiднi,
Молодi чи сивi, все одно
Ми тобi, такiй близькiй i рiднiй,
Всю до краплi нiжнiсть вiддамо!
Поки є у нас бодай хвилина,
Поки кров у жилах ще тече,
Пам’ятаймо: ми без України —
Мов без рук, без серця, без очей.
Незалежнiсть вирвавши у долi,
Свiй ми облаштовуємо дiм,
Але в ньому можна мимоволi
Стати зайвим,
Стати геть чужим.
Хай же нас обiйде ця загроза!
Хай майбутнiм дихає душа,
А iнакше хто ми? Малороси,
Що не вартi мiдного гроша.
Щоб на волi серцем не заснути,
У безвихiдь раптом не зайти,
Не питаймо — бути чи не бути?
Будьмо українцями завжди!
Олександр ТУРЧИНСЬКИЙ
Ямпiль, Вiнницька область