«Дух, що тiло рве до бою...»

03.11.2011

Дмитро Донцов у працi «Дух нашої давнини» зазначає, що суть проблеми нацiонального державотворення полягає у формуваннi творчої, будiвничої правлячої елiти. Кожна сильна нацiя мiцна моральнiстю, i насамперед моральнiстю її правлячої верхiвки. Коли владнi мужi вiддають перевагу не служiнню високим нацiональним iдеалам, а матерiальним iнстинктам та гонитвi за власною вигодою, тодi спустошiє земля.

Роблячи з усього — з полiтичного служiння нацiї, з уряду, з парламенту, з церкви, з мови звичайний торг, задовольняючи свої особистi потреби, своєї родини, клану, влада пригнiчує дух, яким тримається всяка суспiльнiсть, робить iз нацiонального життя велику брехню.

Вважаю, є уточнене визначення такої брехнi. У засобах масової iнформацiї зустрiчається поняття «хуцпа», яке визначається як «особливо цинiчна, пiдла, зухвала брехня», «верх цинiзму й нахабства, що паралiзує опонента» (Вiкiпедiя — вiльна енциклопедiя).

Із хуцпою українцi стикнулися на президентських виборах 2004 року.

Український Майдан засвiдчив: коли українська нацiя консолiдується, хуцпiсти безсилi.

Як би не хотiлося хуцпiстам видавати бажане за дiйсне, Майдан не завершився, вiн триває в душах десяткiв мiльйонiв українцiв. Українцi, об’єднавшись, здобудуть про­українську владу на Богом данiй їм землi. Корумпованi хуцпiсти — ненажерливi ворони, якi розсiлися на всiх гiлках влади, кануть у Лету. У хуцпiстiв немає жодних перспектив в Українi.

Український народ, був переконаний Степан Бандера, не припинить безкомпромiсної боротьби за свою Суверенну i Соборну державу, доки не реалiзує цю мету, не дасть пiдмiнити її порожнiми формами чи половинчастими розв’язками.

«Плуг нацiональної революцiї переоре цiле життя, а найважливiше — пiдiйме на поверхню новi, придавленi сили, видвигне новi таланти, новi активнi й провiднi кадри. Головним активом i провiдним елементом визвольної революцiї будуть Яреми–Галайди. ...В процесi визвольної революцiї вони стануть Галайдами — визначними учасниками боротьби за волю України. Цi перетворення, переродження вiдбуваються постiйно. Процес продовжування, розвитку й поширення українського нацiоналiстичного руху, його визвольної революцiйної боротьби полягає якраз у цьому, що, попри всi заходи ворога, щоб його знищити, попри постiйнi найвижчi жертви, його iдеї все далi поширюються, лави активних борцiв усе поповнюються, до них приступають усе новi сили». (Степан Бандера «До питання основних кадрiв нацiонально–визвольної революцiї», «Перспективи української революцiї», Інститут нацiонального державознавства, Київ, 1999).

Андрiй МОРОЗ
Малин, Житомирська область
  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>