Сповiдь новiтнього Героя України
(вiльний переклад iз донецької)
Я вчора був на потряснiм прийомi —
це не базар, не казка i не сон!
Прикинь, у залi, що у «бiлiм домi»,
накритий стiл на сотнi двi персон!
Народу — море, репортери — роєм.
Сам Президент сидить, як тамада:
там вшанували видатних героїв —
сподвижникiв звитяги i труда.
Зiбрався в залi цвiт всього народу —
i хлiбороб, i вчений, i технар,
вельможнi гостi п’ють
заморську воду,
просту горiлку хилить пролетар.
Розмови йдуть про подвиги
й почини,
про перспективи розвитку наук,
про пiдступи ворожi та злочиннi,
про космос, бiосферу, ультразвук.
Той двiстi рiзних винаходiв має,
цей все життя вождiв охороня,
а я мовчу, бо далебi не знаю,
за що менi дають оте звання.
Не дуже надувався я в роботi,
спiшив щодня завчасу на обiд,
важливi справи вiдкладав на потiм,
грiшив i пив не менше, нiж сусiд.
Напрошувався висновок невтiшний
i несмачний, немов пiсний бульйон:
таких, як я, героїв многогрiшних
в країнi нашiй не один мiльйон.
Але сусiд мiй, видатний професор
(ми коньячок хилили з ним удвох)
вiдкрив секрет,
що цим складним процесом
опiкувався електронний бог.
Свiт ще не знав подiбних
прецедентiв —
у цьому нас i США не дожене!
Із сотень тисяч гiдних претендентiв
комп’ютер мудро вичислив мене!
«Давно уже плiткують в нашiм
краї, —
менi на вухо вчений гомонiв, —
що Президент так само обирає
мiнiстрiв, суддiв, слуг i дружбанiв.
А ти, до того ж, — екс–сусiд гаранта,
не раз вiв з ним розмови тет–а–тет,
ти екс–нардеп
ще й з чином дипломанта,
а ще ти знаний в селищi поет!
Так, ти брехав,
але завжди знав мiру,
не брав занадто крупних хабарiв,
завжди в Росiю, як у Бога, вiрив
i шанував своїх поводирiв.
У тебе, друже, голова на мiсцi
i точний полiтичний прейскурант,
ти ненавидиш нацiоналiстiв,
тому що їх не любить сам гарант!»
Я зрозумiв: то глас мого народу,
то правда, що мiцнiша запорук.
І з гiднiстю геройську нагороду
прийняв з ласкавих
президентських рук.
Летить крилата слава в усi кiнцi,
домчала, кажуть, навiть до Кремля,
i нас, простих донецьких українцiв,
сам патрiарх Кирил благословляв!
Гей, земляки, вперед до слави
строєм —
шахтар i вчитель, лiкар i студент!
Пацан з Донбасу вмить стає героєм,
коли того захоче Президент!
Я так кайфую! Я щасливий нинi!
Мене вiтають друзi i рiдня!
Та тiльки як зiзнатись Українi,
за що менi дали таке звання?
Микола МАЦІПУРА
Берислав, Херсонська область