З депутатом — без слова з матом

Журналісти й медіаексперти б’ють на сполох, закликаючи Верховну Раду відмовитися від свого наміру вкотре запровадити приховану, але дієву цензуру. До того ж депутати подали ідею створення виконавчого органу, який упереджуватиме факти порушення моралі (нагадаємо, раніше такі функції виконувала Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі). Йдеться про ухвалений днями парламентом у першому читанні проект закону «Про захист суспільної моралі», в основу якого покладено законопроект № 7132 від 15 вересня 2011 року. «За» проголосувало 276 народних обранців, до яких фахівці в галузі медіаправа тепер звертаються із закликами не ухвалювати закон, що нівелює права ЗМІ, в цілому.

Пункти нового закону викликають здивування і нерозуміння з боку юристів, журналістів, письменників. Раніше кримінальну відповідальність передбачали лише за порнографію. У новому ж законопроекті є застереження, згідно з яким до порнографії прирівнюється й нецензурна лексика, а також «втягнення дітей в образу національних і релігійних цінностей». Тобто батьків, які привели дітей на мітинг, де нецензурно лають владу, можна буде притягнути до відповідальності також і за образу Президента.

«Депутати врахували те, що тепер їм можна буде набагато легше впливати на роботу і функціонування ЗМІ. У цей закон вони напхали багато розмитих положень, які можна трактувати різним чином — залежно від того, чого добиватимуться політики. Усі положення та дефініції не мають жодної конкретики. Наприклад, пункт про те, що не можна демонструвати сцени, які викликають почуття жаху чи страху — взагалі необгрунтований і дивний. Адже кожна людина по–своєму сприймає ці поняття: те, що лякає одного, зов­сім не викликатиме страху в іншого. Найбільшу небезпеку становить також те, що законопроект дає Національній комісії з питань захисту суспільної моралі право без рішення суду протягом доби вживати заходів щодо обмеження вільного доступу до електронних інформаційних ресурсів навіть у тому випадку, коли хтось просто використав нецензурне слово у коментарі до матеріалу на якомусь блозі. Я не думаю, що цей закон буде ефективним. Швидше за все, це черговий інструмент тиску на ЗМІ», — зазначає у розмові з «УМ» юрист громадської організації «Інститут масової інформації» Роман Головенко.

Зокрема, законопроект накладає відповідальність за поширення інформації, що «завдає шкоди суспільній моралі». Проте, зазначає пан Головенко, саме поняття «суспільна мораль» є занадто абстрактним для того, аби бути критерієм для притягнення до відповідальності. Юристи переконані, що абстрактність законодавчих формулювань також відкриває можливості для втручання державних органів у здійснення будь–ким із нас своїх прав.

Особливо небезпечним є закон для працівників ЗМІ. Частина 2 статті 10 законопроекту передбачає припинення випуску друкованого засобу масової інформації, що використовується для поширення інформації з порушенням вимог, передбачених цим законом, а також заборону демонстрації фільмів, програм, інформаційних матеріалів, видовищних заходів тощо, які завдають шкоди суспільній моралі, за рішенням суду. Ця стаття також містить більше десяти пунктів, які можуть стати «об’єктивною» причиною для припинення функціонування будь–якого виду ЗМІ.

«Чесно кажучи, все до того йшло. Сьогоднішня українська влада давно готувала собі ґрунт для зачистки інформаційного простору. Звісно, що, маючи офіційну законодавчу базу, депутатам набагато легше буде це робити. Варто нагадати, що і попередній закон містив чимало незрозумілих і абстрактних положень. Тепер же вони збираються практично повністю контролювати журналістів, письменників, публіцистів, які виступають проти них. Політики знаходять усе більше і більше засобів для контролю і тиску на ЗМІ. Ця тенденція, про яку ми з письменниками не припиняємо говорити, давно вже намічалася і нині активно втілюється у життя», — зазначив у коментарі «УМ» відомий український письменник і перекладач Сергій Жадан.