Перший демократичний млинець, переможний цап і леді

Туніс: перше випробування арабської демократії

Вибори в Тунісі стали першим голосуванням у країні, що пережила «Арабську весну». Власне, саме туніська Жасминова революція, в результаті якої дев’ять місяців тому було повалено режим президента Зіна Абідіна Бен–Алі, цю весну й розпочала, тож виборче піонерство цієї країни було невипадковим. Вибори до Конституційної Асамблеї, якій належить ухвалити новий основний закон, спланувати політичні реформи, обрати прем’єр–міністра і склад тимчасового перехідного уряду, що діятиме до проведення парламентських виборів, стали історичними ще й тому, що Туніс нарешті отримав багатопартійну систему.

Можливістю вплинути на майбутнє нового Тунісу скористалося понад 90% громадян, наділених правом голосу. Щоб отримати бюлетень, їм довелося вистоювати в довгих чергах.

Офіційні результати виборів мають бути відомі вже сьогодні, якщо своєчасно надійдуть результати голосування громадян Тунісу, які мешкають в інших країнах світу. За 217 місць у Конституційній асамблеї боролися більше ста партій, однак реальні шанси здобути мандати мають близько десятка політичних сил. Одним із фаворитів вважають партію поміркованих ісламістів «Еннахда» на чолі з Рашидом Гануші.

Із 10 тисяч кандидатів приблизно половину становили жінки. Тому туніська Конституційна асамблея, швидше за все, матиме найширше представництво жінок у всьому арабському світі.

За прозорістю виборів пильно стежили 13 тисяч місцевих спостерігачів та близько тисячі міжнародних — вони стверджують, що значних порушень під час голосування не зафіксували.

Найбільше аналітиків цікавлять два питання: наскільки великим буде тертя у виборних органах між ісламістами та прибічниками світського стилю життя і яким буде спосіб фінансування політичних партій. Не виключено, що Туніс стане випробувальним полігоном для визначення сценаріїв розвитку подій в інших арабських країнах, у яких перемогли революції.

Швейцарія: знайшли цапа і перемогли

У Швейцарії, де все чітко регламентовано, вибори до Федеральних зборів (парламенту країни) проходять раз на чотири роки в неділю першого тижня другої половини жовтня. Цього року на 200 місць у нижній Палаті представників та 44 із 46 місць у Сенаті (Раді кантонів) претендувала рекордна в історії країни кількість кандидатів — 3458. Правом голосу наділено 5,1 мільйона громадян Швейцарії, 700 тисяч із яких на цей час мешкають за кордонами країни.

Більшість швейцарців голосувала поштою, менша частина (21 тисяча) — через мережу інтернет. При цьому загальна активність виборців традиційно була скромною: 48,4%— майже стільки ж, скільки й на попередніх виборах. Також чітко відомо, що відповідно до партійного розподілу місць у новообраному парламенті 14 грудня буде обрано новий уряд Швейцарії. Кабмін складається лише з семи урядовців, кожен з яких має по кілька міністерських портфелів, а один із них, на засадах щорічної ротації, виконує ще й обов’язки прем’єр–міністра.

Найбільшу кількість голосів здобула відома своїми націоналістичними поглядами Швейцарська народна партія (SVP), яку підтримали 25,3% виборців. Водночас цій політичній силі не вдалося здобути рекордної кількості голосів, навпаки — вона втратила підтримку 3,6% виборців у порівнянні з результатами попередніх виборів. Хоча є у SVP й приємні новини: напередодні голосування «народники» знайшли свій викрадений раніше талісман — цапа Цоттеля. Цоттеля та його подругу Міму виявили в одному з районів Цюріха цілими й неушкодженими, але «спаплюженими»: білосніжний талісман частково заплямували чорною фарбою. Відповідальність за викрадення взяли на себе місцеві антифашисти. Нагадаємо, Цоттель із 2007 року був символом і «обличчям» кампанії Швейцарської народної партії проти масової міграції. Зокрема, на плакатах SVP фігурували білі козли, що виштовхують чорного побратима зі швейцарського прапора.

На другому місці, як і очікувалося, опинилася лівоцентристська Соціал–демократична партія — вона здобула 17,6% голосів, повідомляє швейцарський інформаційний портал swissinfo.ch.

Третє місце посіла Ради­кально–демократична партія, яку підтримали 15,3% виборців. Всі три згадані провідні політичні партії країни зменшили своє представництво в парламенті на користь нових невеликих правих і лівих партій. Що, на думку експертів, свідчить: швейцарці прагнуть змін на політичній сцені.

Аргентина: колією, яку проклав чоловік

Чинний президент Аргентини Крістіна Фернандес де Кіршнер, здобувши понад 53% голосів, упевнено перемогла вже в першому турі виборів і залишилася на другий чотирирічний термін. Її головний суперник — соціаліст, представник «Широкого прогресивного фронту» й губернатор провінції Санта–Фе Ермес Біннер, був змушений задовольнитися підтримкою лише 17,12% виборців.

У зверненні до своїх прибічників лівоцентристка Крістіна Кіршнер згадала свого покійного чоловіка і попередника на посаді президента Нестора Кіршнера: «Він заклав підґрунтя для моєї нинішньої перемоги. Без нього, без того, що він наважився зробити, ця перемога була б неможливою».

Нестор Кіршнер справді був державним мужем, який спромігся за короткий термін поставити країну на ноги після дефолту. Пані Кіршнер заручилася підтримкою аргентинців завдяки економічному зростанню після впроваджених ним реформ. Її перемозі сприяло також те, що опозиція у країні зараз розділена і не має єдиного сильного лідера.

Під час виборчої кампанії 58–річна Крістіна, яка представляє правлячу пероністську партію «Фронт перемоги», обіцяла й надалі провадити економічну політику втручання та зберегти допомогу для малозабезпечених. На першому місці в її моделі розвитку країни — соціальний захист населення, утримання за рахунок субсидій цін на харчові продукти, комунальні послуги, проїзд у громадському транспорті та регулярне підвищення рівня мінімальної зарплати для пом’якшення ударів інфляції. Популярності пані президента сприяють швидкі темпи економічного зростання останніх років (на рівні 9%), хоча на її адресу звучить також немало критики з боку представників середнього класу та підприємців, які скаржаться на високий рівень інфляції, зростання злочинності й складні умови для ведення бізнесу.

Болгарія: хто від ГЕРБа, той і головний

На президентських виборах у Болгарії жоден із дев’яти претендентів не набрав потрібних для перемоги вже в першому турі 50 відсотків голосів. Тому 30 жовтня відбудеться другий тур за участю двох кандидатів, які стали лідерами голосування. Це передусім представник правлячої партії ГЕРБ («Громадяни за європейський розвиток Болгарії») Росен Плевнелієв, який після підрахунку 88% бюлетнів набирав 39,8% голосів виборців, та кандидат від Соцпартії Івайло Калфін — 29,17%.

Водночас з президентськими відбувалися й вибори міських голів. У Софії переконливу перемогу здобула чинний градоначальник Йорданка Фандикова, за яку проголосували більше 52% виборців. Також уже в першому турі було обрано мерів міст Бургас, Шумен, Добрич, Монтана, Кирджалі, Пазарджик, Габрово та Кюстенділ.

ВІДДІЛ КАДРІВ

Правитель Ер–Ріяда принц Салман ібн Абдель Азіз Аль Сауд проголошений спадкоємцем престолу Саудівської Аравії після смерті спадкового принца Султана, повідомляє телеканал «Аль–Арабія». Принцу Салману 75 років. Він є 25–м сином короля Абдель Азіза від принцеси Хасси ас–Судаїрі, єдинокровним братом короля та рідним братом спадкового принца Султана, який помер у США минулої суботи. Раніше найбільш імовірним спадкоємцем 87–річного короля вважали другого віце–прем’єра, міністра внутрішніх справ, 78–річного принца Наїфа ібн Абдель Азіза Аль Сауда. Похорон 83–річного спадкового принца Султана відбудеться у Саудівській Аравії сьогодні.