Із виходом нової книжки Едуарда Митницького вітає голова Спілки театральних діячів Лесь Танюк. (Фото Євгена ЧЕКАЛІНА. )
Книжка «Знати, для чого живеш...» — третя з авторської серії художнього керівника Театру драми і комедії Едуарда Митницького. Перша, «Майже відверто», охоплює період iз 1997 по 2003 рік, друга, «Туга за діалогом», відсилає читача у 2003—2006 роки. А своє найближче минуле Едуард Маркович зафіксував у збірці «Знати, для чого живеш...»: тут уміщені його найсвіжіші інтерв’ю та статті. Презентація новинки відбулася у Театрі драми і комедії. Формат – зворушливий діалог гостей та ювіляра (нещодавно Едуард Маркович відсвяткував 80–річчя) з елементами капусника від акторів театру.
«Для себе особисто я поділяю книги на дві категорії, — зізнався ведучий презентації Петро Миронов. — Перша — це коли перед тим, як узяти книгу, треба помити руки. І друга — коли руки хочеться помити після того, як книгу погортаєш. Збірка Едуарда Марковича належить, звісно, до першої категорії».
Одним із перших книжку Митницького проштудіював актор Театру драми і комедії Сергій Солодов. На презентацію виконавець ролі Наполеона прийшов із ґрунтовною доповіддю на тему «Митницизм та імперіокритицизм». Перемежовуючи свій виступ цитатами з книжки, актор слідом за режисером погодився з тим, що чим менше держава дає грошей на культуру, тим більше даватиме на міліцію, зізнався, що коли прочитав про нелюбов Митницького до джипів — змінив машину й озвучив мрiю автора зі сторінки 125: «Ах, були б гроші — я купив би цей театр». «Навіщо купувати — ми вам його даруємо», — великодушно відповів на такі мрії Солодов і побажав Едуарду Марковичу ще довго «сіяти вічне у межах розумного». Актор Андрій Мостенко у стилі Маяковського довів важливість збірки для сучасного суспільства і застеріг: «Эта книга тебя научит зло и добро различать, а если читать наскучит — телевизор не смей включать». Режиссер Олексій Лісовець віднайшов у книжці деякі суперечності — мовляв, ось Едуард Маркович говорить одне, а в наступному інтерв’ю його думки з цього ж приводу помітно різняться. І тут же зауважив, що для творчої людини, яка завжди у пошуку, це нормально.
Книжка «Знати, для чого живеш...» вийшла у видавництві LP Media. Як розповіла його директор Поліна Лаврова, цією книжкою видавництво розпочинає серію «Глядацька зала», присвячену театральному мистецтву. До редакційної колегії цієї серії запросили й Едуарда Митницького.
У Київській публічній бібліотеці імені Самеда Вургуна відкрили виокремлену книгозбірню українського поета та перекладача тюркських літератур Миколи Мірошниченка (1947—2009). >>
Львів — це місто не лише найароматнішої кави, а й романтичної музичної історії, пов’язаної з Францом Ксавером Моцартом — сином знаменитого австрійського композитора і музиканта-віртуоза Вольфганга Амадея. >>
Поміркувати про поезію Богдана Томенчука найкраще з авторськими строфами: >>
Стартує вже 21 грудня в Харкові, а в Києві пройде 25–27 грудня мініфестиваль «Вертеп Схід». >>
У крайньому романі Стівена Кінга «Голлі» (Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2024) знову немає нічого від класичного іміджу «короля жахів»: ані містики, ні фентезійних істот. >>
Загалом у фільмі є кадри з 16 фільмів Олександра Довженка: переважно художніх і кількох документальних. >>
