Десь в урочищі Гурби...

На Рівненщині, в урочищі Гурби, де у 1944 році відбувся один iз найбільших боїв між військами НКВС та УПА, завершилося будівництво криївки. Ініціював створення підземного укриття в цьому історичному місці та профінансував його будівництво народний депутат від «Нашої України» Віктор Матчук. Як вiн сам розповів, будівництво криївки розпочали цьогоріч після вшанування загиблих під Гурбами, яке традиційно відбувається на третій день після Великодня — саме тоді 67 років тому стався бій між УПА та НКВС. «Ми відшукали креслення реальних криївок УПА тих часів і за ними збудували це укриття», — каже Віктор Матчук.

Розташована криївка під землею. Щоб потрапити всередину, треба відкрити замасковану дерном дерев’яну ляду. Внутрішній інтер’єр укриття дуже простий — збиті з дощок двоярусні ліжка, великий стіл та лавки.

Урочисте відкриття криївки заплановане на третій день Великодня 2012 року. А до того часу в укритті планують облаштувати музей. Тому Віктор Матчук закликає усіх небайдужих людей, які зберігають у себе речі тих часів або предмети, які належали воякам УПА, привозити їх у Гурби. «Біля кожного експоната буде табличка з іменем того, хто його віддав до криївки. Ми закликаємо людей активно долучитися до наповнення експозиції. Єдине прохання — щоб речі, які вони пожертвують, справді належали до тієї епохи та стосувалися УПА», — каже депутат. Поки що у криївці є декілька експонатів. Серед них — набої з битви у цьому місці, військова каска, український прапор тих часів, вишиті ікони, вишитий рушник жінки, яка відбувала заслання у Караганді. Крім того, у криївці представлений автопортрет священика, який застрелився у 1947 році, коли військові НКВС прийшли його арештовувати. У перспективі, за словами Віктора Матчука, у Гурбах має бути збудований краєзнавчий музей, куди планується передати всі експонати з криївки.

«Криївка у Гурбах збудована для того, щоб люди, особливо молодь, могли побачити та зрозуміти, в яких умовах відбувалася боротьба вояків УПА за українську незалежність, — каже Віктор Матчук. — Ми намагалися створити таке місце, щоб до нього було цікаво приїжджати не лише раз на рік, аби вшанувати загиблих під Гурбами, а будь–якого дня, щоб побачити і відкрити для себе щось цікаве та корисне».