Протест чи відбувайлівка?

Минулого тижня, отримавши вирок Юлії Тимошенко у вигляді семи років позбавлення волі, БЮТ оголосив «всеукраїнську акцію протесту». Яким зараз є ступінь підтримки колишньої очільниці уряду, яка на виборах 2010 року зібрала понад 11,5 мільйона голосів, показала акція в Полтаві. У п’ятницю по закінченні робочого дня на Театральну площу вийшло менше 200 осіб — представників ВО «Батьківщина», «Фронту змін», партії «УДАР» Віталія Кличка», Народного руху та Європейської партії. Гасла «Юлі — волю!», «Банду — геть!», «Слава Україні — героям слава!», озвучені нардепом від БЮТ, головою обласної «Батьківщини» Вадимом Петренком, лунали не надто гучно в усіх значеннях слова. Адже приблизно половина учасників і без того скромного мітингу прийшли сюди за велінням службового обов’язку та своїх роботодавців.

Впадала в око відсутність навіть завсідників подібних зібрань із числа «перших рухівців», яких не запідозриш у симпатіях до нинішнього владного режиму. Чому вони зігнорували нібито ж «свій» захід? «Важко захищати тих, хто вчора «купував» виборців за гроші бюджету й олігархів, заманював на популістські обіцянки, а сьогодні намагається купити патріотичною риторикою», — так пояснив «УМ» свою позицію один з активістів, за його словами, «ще того, чорноволівського» Руху. Бо ж і справді, не зовсім щирим виглядає «бандерівський» клич–уславлення України та її героїв з вуст тих, хто ще недавно вважав «несвоєчасними» згадки прізвища Степана Бандери й підтримував ганебну війну БЮТівської міської влади Полтави зі створеним на народні пожертви пам’ятником Івану Мазепі.

До речі, ні відомий своїм українофобством колишній мер–БЮТівець Андрій Матковський, якого Юлія Володимирівна називала «найкращим мером України», ні екс–секретар міськради, керівник міського виборчого штабу Леді Ю 2010 року Олександр Козуб, ні нинішній БЮТівський заступник голови облради Володимир Марченко на цей мітинг не прийшли.

Зрештою, навіть тривалість мітингу — менше 20 хвилин — і місце його проведення — подалі від облдержадміністрації — засвідчували: йшлося про звичайнісіньку «відбувайлівку», потрібну місцевим партійним лідерам для звіту перед «вищестоящими» керівниками про свою «бурхливу опозиційну діяльність».