Війна: поза досвідом класики
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
«Шостаки».
Музей мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків відкрив першу посмертну виставку полотен Давида Шостака, заслуженого художника України, представника київської школи другої половини ХХ — початку ХХІ ст. Експозиція «обіймає» останні 15 років творчості живописця. Решту картин, що зберігаються у колекціях багатьох українських музеїв, демонструє слайд–фільм. «Цей проект — виняток із наших виставкових традицій, адже зазвичай ми віддаємо почесне право представляти вітчизняних художників колегам з інших музеїв. Проте волею долі сталося так, що наш музей і Давид Шостак взаємопов’язані. Експозиція — це висловлення захоплення й шани його творчості», — зазначає науковий співробітник музею Ганна Рудик.
Давид Шостак звертав увагу не на зовнішню, а на внутрішню, інтелектуальну, привабливість особистостей. Слово «живописець» влучно характеризує його як портретиста, бо людей він зображував «живо», без натяку на «манекенність». Така глибока природа розуміння людини майстром втілена у портретах декількох циклів: члени сім’ї, друзі (художник Михайло Антончик, скульптор Галина Кальченко), творча інтелігенція, науковці, меценати, серед яких Богдан і Варвара Ханенки, Микола Терещенко. Чільне місце серед робіт посідає полотно «Шостаки», де зображений сам Давид Зельманович, його батько й дід. Зі слів дочки художника Олени Шостак, цей портрет — початок великої теми в творчості її батька. Розлогість родового дерева художника перенесена в так і не закінчену картину, на котрій уся родина Шостаків зібралася за столом, а на тлі видніється образ улюбленого нею Шолома–Алейхема.
Небайдужість художника до суспільних проблем продемонстровано в полотні «Розстріляна культура». На ньому увічнені люди, які стали жертвами сталінських репресій. Майстер фiксував i «незаяложені» місця Києва. Тому три роботи із зображеннями київських будиночків — це столиця, котрої вже немає.
Вирізняється з–поміж інших натюрморт із копією «Літнього дворянина» Ель Греко. Давид Шостак поважав творчість цього живописця. У стилі робіт цих двох майстрів є деяка схожість. Картинам Давида Зельмановича властиві, як і Ель Греко, виразність кольорів, різкі ракурси, гармонійна контрастність. Одразу помітно, що думка Шостака працювала разом із рукою, адже образи наділено емоціями...
Весняної романтичності надають виставці зображення улюбленого художником бузку. Цей символ відродження, тендітності й заразом пишності наче оживає на стінах. І тут можемо також провести паралель: як і бузок, художність Давида Шостака неодноманітна, колоритна. Підтверджує ці слова мистецтвознавець Алла Евенко: «Творчість Давида Шостака — зразок сучасного мистецтва, адже він працював на вічність. Його творіння глибокі й психологічно точні».
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Скасувати оголошення конкурсу на отримання премії від ЮНЕСКО із назвою «Міжнародна премія ЮНЕСКО-Росії імені Менделєєва з фундаментальних наук», закликає Національний музей історії України. >>
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
Нещодавно видатну споруду архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая в Києві, яка постраждала від пожежі ще у вересні 2021 року і від російської атаки наприкінці 2024-го, — було офіційно передано римсько-католицькій парафії у безоплатне користування строком на 50 років. >>
«Чутливий наратор» — це назва 30-сторінкової промови Ольги Токарчук по врученні їй Нобелівської премії. >>
Державний реєстр розшукуваних культурних цінностей розпочав роботу в Україні, зокрема вже підготовлені понад 6 тисяч відповідних форм для внесення об’єктів до нього. >>