Відпочинок замість рису

Поки багатьох охопила ейфорія від радості за майбутнє Скадовська як курорту (мовляв, тепер до нас річкою потечуть гроші з державного бюджету), багато місцевих жителів тихо поповнюють ряди безробітних і подумують про виїзд із насиджених місць у пошуках заробітку. У регіоні згорнула свою діяльність філія україно–шведського підприємства «Чумак», а слідом за нею одне за одним стали закриватися й інші «шкідливі» підприємства. З одного боку, це добре для екологічної чистоти Скадовська, а з іншого — місцеві жителі втратили роботу. Правду кажуть: «Не дай, Боже, жити в епоху змін!». Як показує практика, для України ця істина працює завжди. Навіть якщо чекали змін на краще...

Промисловість угробимо, курорт побудуємо

Не секрет, що економічна привабливість Скадовська з початком кризи 2008 року стала стрімко падати. Більш ніж на 20 відсотків впали доходи місцевого бюджету через зменшення рентабельності місцевих підприємств. Для курорту це обернулося бурхливим розквітом «сірого» бізнесу, включаючи нелегальне захоплення великих площ землі з метою подальшого перепродажу. Здавалося, безладу в місті не буде ні кінця, ні краю. Аж раптом Верховна Рада проголосувала за присвоєння Скадовську статусу державної оздоровниці. Це означає, що відтепер регіон буде жити «під патронатом Президента» і отримає додаткові кошти на розвиток своєї інфраструктури.

Мер Скадовська Олександр Гавриш упевнений, що присвоєння статусу курорту державного значення дасть новий імпульс розвитку міста. І, що важливо, дозволить Скадовську зберегти від «розбазарювання» рекреаційні землі. При цьому сама вартість землі в межах міста значно зросте. Міська влада обіцяє зробити Скадовськ справжнім європейським курортом: там уже розгорнули широку програму із залучення інвесторів. І найближчим часом планують побудувати культурно–розважальний центр, яхт–клуб, аквапарк з атракціонами та дельфінарій.

А от звичайні люди не бачать для себе перспектив. На їхню думку, плоди від курортних можливостей міста дістаються вузькому прошарку скадовчан, зайнятих у курортному бізнесі. А простим людям, в основному, залишаються проблеми. І безсоння мешканців курортного міста від гучної музики розважальних закладів — це ще дрібниці. Курортний фактор створює додаткову напругу для комунальників, правоохоронців та медиків. Цілком імовірно, що підвищення тарифів для місцевого населення на воду, каналізацію та вивіз сміття зараз частково покриває витрати на утримання курортної зони у більш–менш задовільному стані. Але ж цілі дитячі табори, завершуючи літній сезон, ні копійки не заплатили за комунальні послуги! Про це знають у райраді та міськраді, але, ймовірно, не зацікавлені в тому, щоб налагодити прозорі економічні відносини з сектором курортних послуг. Що ж виходить? Отримавши високий статус, Скадовськ перетворився на прибутковий курортний бізнес «для своїх». І ті, хто встиг «зайняти місця», будуть знімати вершки з бізнесу, а решта населення — лише терпіти незручності та поневірятися у пошуках роботи.

Привид вертольотів з отрутохімікатами

По суті, Скадовськ є всеукраїнською (а раніше — всесоюзною) здравницею ще з кінця 30–х років минулого століття. Тут розташовано з півсотні дитячих таборів і ще стільки ж — оздоровниць і пансіонатів. Однак ще не так давно люди, які засмагали на пляжах біля моря, могли побачити в небі вертоліт, слідом за яким розсіювалася незрозуміла жовта смуга. Мало кому тоді навіть на думку спадало, що на морському узбережжі відпочивати... небезпечно. Адже за декілька метрiв від пляжів розташовувалися величезні рисові поля. Ось що розповіла «УМ» Лідія Гук, член Скадовського екологічного товариства «Джарил­гач» і колишній лікар санепідемстанції Скадовського району:

— У другій половині 80–х років Науково–дослідна станція рису (нині Інститут рису Української академії аграрних наук) намагалася довести, що поливні води з рисових полів можна не скидати в морську затоку. Був побудований так званий модуль: води з рисових чеків перекочували на зрошення пшениці. На кафедрі харчування в Київському медінституті провели експеримент: цією пшеницею годували піддослідних тварин. Отримані результати жахнули фахівців — усі тварини були вражені онкологічними захворюваннями. Тим часом на упаковках з рисом, вирощеним з використанням небезпечних отрутохімікатів, значилося: «дієтичний».

Справжній стан справ відкрився в 1989 році, коли в Джарилгацькій затоці вибухнула екологічна катастрофа. Після кількох сильних штормів усю отруту, що десятиліттями накопичувалася на дні, рознесло по затоці. Пляжі довелося закрити на кілька років. Скадовчани пам’ятають противну киселеподібну масу, в яку перетворився лиман. Однак тільки в 1990–му Міністерство охорони навколишнього середовища і Міністерство охорони здоров’я під тиском громадських організацій заборонили розпилювати хімікати з літака і скидати воду з рисових полів у лиман. У районі майже перестали сіяти рис. Затока ожила, на її узбережжя повернулися курортники. Однак рисівники не змирилися зі скороченням доходів, а без обробки отрутохімікатами рис у цих краях не виростиш. І — знову збільшили площі під посіви рису. У 2004 році активісти кількох громадських організацій Херсонщини провели свою, незалежну, експертизу скадовських земель. У них, крім надмірних доз ДДТ, виявили свинець та цілий «букет» гербіцидів — шаккімол, базагран, сатурн, пропанід та елементи їх розпаду. Після цього розгорнулася справжня війна між тими, хто хотів захистити унікальне морське узбережжя від отрутохімікатів, та тими, хто вважав проблему надуманою. Тепер, через шість років, Скадовськ таки отримав бажаний статус курорту всеукраїнського значення. Але доведеться ще не один рік очищати тутешні землі від шкідливих пестицидів та гербіцидів... А це — ще одна стаття витрат для бюджету...

Підрахуємо грошики

Нонсенс, чи не так? Місто, яке на 80 відсотків фінансується за рахунок курортної діяльності, довгий час «підробляло» небезпечним рисосіянням. Санаторії, пансіонати, дитячі табори, бази відпочинку щороку приймають на лікування та відпочинок до 100 тисяч осіб. Якщо припустити, що кожен гість у середньому щодня витрачає близько 150–250 гривень, то нескладно вирахувати, що кожен курортний сезон приносить Скадовську прибуток у кілька мільйонів доларів. Попри це досі вважалося, що не курортна діяльність, а саме сільськогосподарське виробництво є провідною галуззю в районі. Добре розвинене землеробство зернового напрямку, м’ясо–молочне тваринництво дозволило забезпечити район своїми власними «екологічно чистими» продуктами. Важливим транспортним центром є Скадовський морський торговий порт, який має поромну переправу з турецьким містом Зонгулдак. Тобто, за всіма статтями, Скадовськ — регіон дуже і дуже прибутковий. Однак при цьому — інфраструктура міста слабка, комунальні служби працюють поганенько. Що ж виходить? Гроші місто заробляє чималі, а ось налагодити життя в нормальному ритмі — не в змозі. Чи відбудуться якісь зміни тепер, після надання місту статусу державного курорту?