Нобелівський тиждень завершився традиційно: у Стокгольмі оголосили цьогорічних лауреатів у галузі економіки. У заповіті Альфреда Нобеля йшлося тільки про п’ять категорій людських знань і діяльності, найкращих представників яких мають вшановувати заснованою ним премією: фізіологія та медицина, фізика, хімія, література і миротворчість. Проте 1968 року, через 72 роки після смерті фундатора найвідомішої премії світу, Шведський державний банк вирішив додати до переліку номінацій ще й економіку. Надалі список «Нобелів» вирішили більше не розширювати, тож премія з економіки залишається єдиною трохи «несправжньою» відзнакою Нобелівського комітету.
Хоча й почесті, й грошовий додаток у вигляді 10 мільйонів шведських крон (майже 1,5 мільйона доларів США) лауреати в цій галузі отримують цілком справжні. Цього разу вони дісталися двом американським науковцям — Томасу Сардженту і Крістоферу Сімсу — «за їхні емпіричні дослідження причин і наслідків у макроекономіці». В обґрунтуванні Нобелівського комітету сказано, що Сарджент і Сімс відповіли на запитання, який вплив на ВВП та інфляцію чинять тимчасове збільшення процентних ставок або зниження податків, що станеться, якщо центральні банки постійно змінюватимуть показники, і що буде, якщо уряд змінить бюджетний баланс. Робота нобелівських лауреатів стосується причинно–наслідкових зв’язків між економічною політикою і різними макроекономічними змінними — такими як ВВП, інфляція, зайнятість та інвестиції.
«Незважаючи на те, що Сарджент і Сімс проводили свої дослідження незалежно один від одного, внесок кожного з них в економічну науку доповнює внесок іншого. Сьогодні методи, розроблені цими науковцями, є невід’ємними інструментами макроекономічного аналізу», — наголошує Нобелівський комітет.