Інший погляд: про воєнний альбом Андрія Котлярчука «Звільнена Київщина»
Попередній воєнний альбом Андрія Котлярчука «Добровольці. >>
Стівен Содерберг не хотів реалістично трепанувати Гвінет Пелтроу, вона сама напросилася. (Фото з сайту filmpro.ru)
У світлі розмов про неминучу епідемію грипу на початку цієї зими фільм «Зараза», що вийшов в український прокат, може видатися дуже навіть актуальним. Як інструкція до дій у нестандартних ситуаціях — що робити, коли вірус поширюється у геометричній прогресії, а населення втрачає здоровий глузд під час панічних заворушень. Пригадуєте ситуацію зі свинячим грипом в Україні кілька років тому? В американському світі Содерберга виникають ті саме проблеми, що і в українському, — уряд дурить, а підприємці наживаються. Ролі хороших і поганих персонажів, що задіяні у цій ситуації на різних рівнях, грають усуціль зірки: Гвінет Пелтроу, Метт Деймон, Кейт Уїнслет, Маріон Котійяр, Джуд Лоу... Навіщо режисеру знадобилося нас лякати заразними історіями і сценою із трепанацією черепа Гвінет Пелтроу, розповість сам Содерберг.
— Існує чимало фільмів про вірусні епідемії. Чи ви відчували, що зараз саме час зняти таке кіно як «Зараза»?
— Кожен (режисер, сценарист, продюсери. — Ред.) відчував, що потрібен ультрареалістичний фільм на дану тему. І весь процес iз підготовки розгортався так швидко, що мене це навіть здивувало, оскільки відомо, як кінобізнес сьогодні реагує на драми.
— Чи вплинув цей фільм на вашу поведінку? Чи наважитеся ви тепер, наприклад, їсти арахіс у барах?
— Не знаю, чи моя поведінка змінилася. Але тепер я усвідомлюю проблему. От хтось із команди візажистів передав мені губний бальзам, я взяв його і протер паперовим носовичком, але хто знає, чи це спрацює у випадку чого. Якщо я вже через це пройшов, то завжди пам’ятатиму. На допрем’єрних показах було цікаво спостерігати, як після закінчення сеансу 400 людей усвідомлювали, що сидять серед незнайомців і торкалися перед тим неконтрольовано всіх речей.
— Чи були певні домовленості щодо використання жанру трилеру, якого ви свідомо уникали у цьому фільмі?
— Так, одним із правил було те, що ми не могли рухатися туди, де не був наш герой. Ми не могли переключатися на місто чи групу людей, де ми ніколи не були і нікого не знали. І це важливе правило для фільму, в якому ти намагаєшся надати значення чомусь, що відбувається на масштабному рівні. Коли ми дивимося якийсь фільм–катастрофу, то концентруємося на такій ідеї — раптом ти опиняєшся у Парижі, де ніколи не був, але де щось трапилося, і там є люди, з якими ти емоційно не пов’язаний. Тобто ми намагалися, щоб наш фільм був епічним і інтимним водночас.
— Розкажіть про те, як ви досягали цього балансу.
— Чесно кажучи, я намагався зробити все дуже, дуже просто. Це означало знімання фільму двома об’єктивами. І коли ми працювали над певною сценою, я намагався зняти якомога менше дублів замість того, щоб робити якомога більше. Я дійсно хотів зняти найпростіший фільм, який я будь–коли робив. Моєю установкою було: «Я хочу, щоб усе було просто, щоб кожен кадр мав певне значення. Не хочу нічого марнувати». І якщо ви викинете один кадр, то це щось послабить. Тобто це було так: зйомки на рівні очей, ніяких зйомок за допомогою крана чи панорамних зйомок. Все мало бути просто, щоб глядач пильнував за тим, що відбувається за сюжетом.
— Чи можете ви розказати про зйомки розтину персонажа, якого зіграла Гвінет Пелтроу?
— Гвінет — солдат. Вона хотіла, щоб усе було максимально точно. Гадаю, вона відчувала, що це буде свого роду дивний, культовий епізод (сміється). Це може вас здивувати, але зйомки відбувалися природно, без використання будь–яких «штучок» — ні паузи під час зйомок, ні пришвидшення темпу зйомок. Вона лише лежала спокійно, і це дало дійсно хороший ефект.
Попередній воєнний альбом Андрія Котлярчука «Добровольці. >>
Створену Кременецько-Почаївским державним історико-архітектурним заповідником за дорученням Міністерства культури та стратегічних комунікацій інвентаризаційну комісію - не допустили до роботи представники Свято-Успенської Почаївської лаври. >>
Список із 25 об’єктів світу, що потребують збереження оприлюднив Всесвітній фонд пам’яток (World Monuments Fund, WMF). Серед об'єктів, що увійшли до переліку на 2025 рік – столичний Будинок вчителя, турецьке місто Антак'я, історична міська структура Гази та Місяць. >>
«Я зрозумів, що мушу бути українофілом – це я зрозумів цілком свідомо. І от я жадібно ухопився за українство. Кожнісіньку вільну від «офіційних занять» часину я присвячував Україні. Перша ознака національності є мова – я й нею найперше заклопотався», - писав Агатангел Кримський. >>
Один з найвідоміших українських театральних режисерів — Давид Петросян — представив прем’єру на сцені Національного театру імені Марії Заньковецької у Львові. >>
Благодійний фонд «МХП-Громаді» та Український культурний фонд оголосили про запуск нового грантового конкурсу «Культура у фокусі громад» із фінансуванням від 500 тис. до 1 млн грн на культурні проєкти. >>