Об’єкт зводиться за фінансової підтримки Великобританії та ЄС.
У попередньому номері «УМ» повідомляла про те, що за кілька кілометрів від Чорнобильської АЕС представники МНС та Посольства Великобританії в Україні дали символічну «відмашку» початку зведення Централiзованого сховища відпрацьованих джерел iонiзуючого випромiнювання. Власне, роботи з підготовки до будівництва розпочали ще кілька місяців тому — у травні. Тож журналісти, які цієї середи потрапили до зони відчуження, побачили не пустий котлован, а вже готовий фундамент майбутнього сховища. Будівельники починають зводити стіни. Тут не зберігатимуть ядерне паливо з вітчизняних атомних станцій. Натомість протягом десяти років саме сюди планують звезти відпрацьовані радіоактивні матеріали середнього рівня небезпеки з лікарень, лабораторій, різних наукових і технічних закладів тощо. Мовляв, де ж іще будувати сховище для такої гидоти, як не на забрудненій території зони відчуження, яку до того ж ще й неабияк охороняють.
Наш мікроавтобус проїжджає повз ЧАЕС зі зловіщим четвертим енергоблоком, а за кілометр до мертвого міста Прип’ять звертає на захід. Уже за сім хвилин дорога крізь ліс виводить на пункт захоронення радіоактивних відходів «Буряківка», але не цей відомий чорнобильський могильник є нашою точкою призначення. За кілька сотень метрів видніється комплекс «Вектор», який спочатку будували як сучасну альтернативу застарілому та вже заповненому ПЗРВ «Буряківка», побудованому одразу після аварії у 1986 році.
Зауважимо, що «Вектор» створювали ще у 90–тi роки, як цілий комплекс виробництв iз дезактивації, транспортування, переробки та захоронення радіоактивних відходів iз територій, забруднених у результаті аварії на ЧАЕС. Радіоактивні відходи тут переводять в екологічно безпечний контрольований стан. Нині він матиме нове призначення та нове сховище.
Голова Державного агентства з управління зоною відчуження Володимир Холоша прилетів на церемонію відкриття початку будівництва на вертольоті МНС. Коли гелікоптер сідав на заасфальтований майданчик перед комплексом, потоки повітря від гвинтів здійняли неабияку куряву, адже навколо був відкритий ґрунт. Працівники об’єкту на автоматизмі одразу розвернулися спиною, ховаючи обличчя в поли курток. Їхній приклад наслідували й чисельні журналісти, яких ніхто не попередив про таку оказію.
«Думаю трохи гидоти всі ми підхопили, — анонімно казала згодом одна з присутніх працівниць ЧАЕС. — Але, думаю, доза незначна». Вже коли репортери залишали зону відчуження i на КПП «Дитятки» проходили обов’язковий дозиметричний контроль, сигнал апарата «Чисто!» для багатьох був неабияким полегшенням.
Пан Холоша та Надзвичайний i Повноважний посол Великої Британiї в Українi Лi Тернер спочатку взялися за лопати й просто перед будмайданчиком посадили та полили водою на забрудненій території сосну — символ життя. Що й казати, найбільш зацікавленим у зведенні цього сховища є саме Туманний Альбіон: головним донором проекту є Міністерство енергетики та кліматичних змін Великобританії, яке профінансувало роботи на 8 мільйонів фунтiв стерлiнгiв. Євросоюз додатково надав ще 2 мільйони євро.
Україна, за словами Володимира Холоші, вклала в інфраструктуру комплексу «Вектор» 250 мільйонів гривень. Сам комплекс площею близько 150 гектарів зводять ще з 90–х років. Якщо ж брати лише сховище відпрацьованих джерел iонiзуючого випромінювання, яке планують ввести в експлуатацію в середині 2013 року, то вартість його зведення тiльки за рахунок допомоги європейських партнерів становить десь 120—125 мільйонів гривень. Площа сховища становитиме дві тисячі метрів квадратних й міститиме триста мінікапсул.
Утім зберігатимуть тут лише радіоактивні відходи з України. «Законодавство України забороняє зберігати на нашій території відходи з–за кордону, — запевняє пан Холоша. — Це сховище дозволить у подальшому зібрати всі джерела іонізуючого випромінювання з території України, які зберігають на спецкомбінатах державної корпорації «Радон», а також на підприємствах–банкрутах тощо, і надійно, щонайменше 50 років, зберігати тут».
Натомість пан Тернер наголосив, що інтерес європейської спільноти полягає в тому, щоб зробити світ чистішим. У цьому випадку всі джерела iонiзуючого випромiнювання в Україні (їх нараховують близько 400 тисяч штук, і саме під цю кількість розраховано потужність об’єкта) приберуть подалі від населених пунктів. Зокрема, задля безпеки громадян надзвичайно важливо екологічно розвантажити великі міста — Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, Одесу, Львів тощо. У разі необхідності проектом передбачено збільшення можливостей сховища.
Що ж це за джерела? Володимир Холоша каже, що йдеться про невеличкі за розміром капсули (від одного до п’ятнадцяти сантиметрів) із високоактивною речовиною — кобальтом, цезієм або стронцієм. Лі Тернер конкретизує: йдеться про джерела, які використовують у медицині (наприклад, у рентгенівській діагностиці, для лікування ракових захворювань тощо), а також для очищення води.
«Тут буде найвищий рівень безпеки та найкраща якість будівництва. Головне, щоб роботи виконували вчасно», — запевняє британський посол і додає, що компанію–забудовника (йдеться про «Укртрансбуд». — Ред.) обрано в результаті чесного тендеру. Воно й зрозуміло, адже європейці не з чуток знають про корупцію в Україні, тому ретельно контролюють реалізацію профінансованого ними проекту на всіх етапах.
Звезти всю радіоактивну гидоту хочуть ще й для того, щоб перешкодити її можливому незаконному використанню, в тому числі й потенційними терористами. Тим більше що в попередні роки на кордоні неодноразово затримували громадян із подібними капсулами. Дістатися ж до них на різних об’єктах, виявляється, не так уже й складно.
«Якщо терористам удасться заволодіти хоча б невеличкою кількістю цих капсул — це може становити загрозу, — каже пан Тернер. — Тому безпечніше їх звезти сюди — в одне місце. Тоді ми всі спатимемо спокійніше».
Володимир Холоша додає, що легше охороняти один об’єкт, ніж сотні по всій Україні. Тим більше що саме в зоні відчуження дістатися до цих капсул будь–кому буде практично неможливо. «Тут немає населення, працівники і самосели одразу бачать чужого. Також є охорона зовнішнього периметру, фізична охорона внутрішнього периметру, охорона конкретних об’єктів і споруд, в тому числі й комплексу «Вектор». Повірте, що захист тут надійний», — констатує голова Держагентства з управління зоною відчуження.
Більш як двадцять років триває екологічна сага про забруднення території на кордоні Молдови (Сороки) й України (Цекинівка, Ямпільський район ) через річку Дністер. І весь цей час — лише перемовини, передмови й постскриптуми. А тим часом зношена труба промислових відходів завдовжки 6,2 км через Дністер продовжує забруднювати басейн річки як на території Вінниччини, так і нижче за течією — в Одеській області. >>
Найчастіше ущерть переповнені сміттєві звалища в Україні гниють десятиліттями через відсутність коштів на їх впорядкування. Але в Люботині, де полігон твердих побутових відходів (ТПВ) скоро дійде до будинків містян, сталася нетипова як для вітчизняних реалій історія. >>
У нашому світі мешкає приблизно 40-45 тисяч видів павуків, а їхня кількість така велика, що кожна людина на відстані п’яти метрів біля себе знайде цю істоту. Науковці вивчають унікальні властивості павутини та, ґрунтуючись на дослідженнях, розробляють надміцні волокна чи біоматеріал, на якому зможуть вирощувати людську шкіру. >>
Перший фестиваль шкільних лісництв відбувся на Черкащині. Участь у ньому взяли десять команд, по одній від кожного лісгоспу. Під час фестивалю школярі, а всі команди прибули у спеціальній формі, придбаній лісництвами, наввипередки демонстрували свою любов та шану до лісу. >>
Пожежі торф’яників були однією з головних тем упродовж тривалого часу для значної частини українців. Благо, забруднене повітря, яке перевищувало навіть у деяких районах столиці норму в 6 разів (зрозуміло, у навколокиївських епіцентрах загорань ситуація була ще гіршою), почало приходити в норму. >>
