Без норм моральних й бiзнесових правил
По морю корупцiйному пливе
В нiкуди 20 лiт нова держава,
Безчассям це iсторiя назве.
А ми в цьому безчассi маєм жити —
Ростить й навчати розуму дiтей
Та спини гнуть на зграю ненаситну,
Що, нiби спрут, обплутала наш день.
Вiками не щастило українцям —
Якийсь перiод поживем людьми —
І знов бiда аж хлюпа через вiнця
З того ковша, що мусим пити ми.
А жить по–людськи шанси випадали,
Вiзьмiть останнiй — я тут про Майдан,
Так ми усiлись й манну з неба ждали,
Допоки не прийшов до влади хан.
Тепер ми ниєм в закутках по кухнях,
«Профукавши» демократичний лан.
Та досить вже страждати й шиї чухать —
Ще мiсце тепле, де стояв Майдан!
Усякий, хто причетний до Майдану,
Гони з душi i помислiв хандру
Й не слухай тих, що мовлять про оману,
Дивися на Майдан, як на зорю.
Бо бiльшої й свiтлiшої не буде,
Хоча пiд небом цим усе бува.
І люд, що плив з державою в нiкуди,
Пристане, врештi, до Майдану–два.
Павло БОЙКО
Київщина