Рейкове прискорення

06.10.2011
Рейкове прискорення

Пасажирів поки що негусто.

До останнього моменту не розвіювалися побоювання, що 4 жовтня обіцяну головою КМДА Олександром Поповим кільцеву міську електричку можуть не запустити.

Уранці в анонсований «день ікс» мешканці та гості Києва, що прийшли на станції електропоїзда, отримували в касах відповідь: поки «кільцем» не проїде Микола Азаров, потяги не запустять. І навіть після того, як сайт міськдержадміністрації повідомив, що Прем’єр–міністр о 10–й годині ранку вже покатався і йому сподобалося, ані прес–служба КМДА, ні «гаряча лінія» 15–51 не могли сказати напевне, чи запустять електричку у «вечірній сеанс» для простолюду.

Однак «кільце» таки запрацювало. Журналісти «УМ» слідом за Прем’єром протестували цей новий вид громадського транспорту столиці.

 

Без туалетів, але з поручнями і велопарковкою

Про відкриття кільцевої міської електрички говорили вже кілька років, а талончики віддрукували ще рік тому. Проте, як і у випадку зі швидкісним трамваєм, виявилося, що до дня запуску міськелектропоїзда встигли приготувати не все.

На платформі станції «Київ–Пасажирський» (а для міської електрички виділили ті самі дві платформи — №1 і №2, з яких прямують «звичайні» електрички до Яготина і Ніжина) турнікети ще не працюють. Така картина, як потім з’ясувалося — на всіх станціях. На «Київ–пасі» пропускні пункти взагалі стоять без електронного начиння.

Касир, що продала нам два квитки по 1,70 грн. (а цей вид транспорту виявився на 30 коп. дешевшим, ніж метро), так і не змогла пояснити, що вони робитимуть із талонами — чи просто даватимуть «зелене світло» для проходу, чи ще й дату та час вибиватимуть. Тож позавчора наші квитки просто понадривали контролери. Як і пообіцяв контролер, наш потяг прибув за 5 хвилин. Крім нас, до електрички сіли ще п’ятеро пасажирів. Вагони виявилися практично порожніми.Не сказати, що їх облаштування принципово відрізняються від вагонів приміських електричок. Проте можна відзначити певні переваги. По–перше, нові крісла. В одному відсіці їх не шість, як у традиційній електричці, а чотири. Тож з’являється більше стоячих місць, так само, як і вільного простору.

По–друге, замість полиць для багажу прикрутили поручні — доволі міцні, ми на них навіть повисіли, і труби не прогнулися.

Третє нововведення — між тамбуром і вагоном немає розсувних дверей. У перспективі, коли нова електричка забере в метро суттєву частину пасажиропотоку, це дозволить уникнути штовханини біля входів–виходів.

Є зручність і для велолюбителів: в одному з вагонів поїзда влаштована «парковка» для трьох велосипедів, як у Західній Європі. Щоправда, в нас фіксатори пластмасові, деталі можна відкрутити, а ще в електричках немає провідників, тому питання громадського порядку і протидії хуліганству повністю лягає на самосвідомість пасажирів.

При нас один із пасажирів курив у тамбурі, і дим валив у вагон.

Туалетів, на жаль, теж немає: у першому й другому вагонах на них прикріпили таблички «Службове приміщення».

Повноцінно обслуговувати пасажирів з обмеженими фізичними можливостями на візках електричка теж не може. Для них виділили просторі порожні майданчики, проте поки що без кріплення. Та й можливості заїзду інвалідних візків на вході немає.

Не кільце, а «апендикс»

Журналісти «УМ» проїхалися і в кабіні машиніста нової електрички. Водії поїзда кажуть, що розклад руху іще чітко не визначений, але орієнтовно електрички прибуватимуть на перон кожні 15–20 хвилин.

«На цьому маршруті краще працювати, ніж на приміському, — швидше їдеш, більше руху… — коментують машиністи. — Але сказати, що ми по колу їздимо, не можна. На станції «Дарниця» цікавий порядок: після «Видубичів» і «мосту Кірпи» заїжджаємо в «апендикс», потім перебігаємо в задню кабіну, і через 10 хвилин їдемо на Троєщину й Петрівку. Тут же «кільця» немає».

Під’їжджаючи до дарницького «апендиксу», машиністи говорять, що станцію ще не підготували до міської електрички — спеціалізована платформа не готова, відтак пасажирів тимчасово висаджуватимуть на платформи, де люди чекають приміських поїздів.

«Зараз працює десять електропоїздів, два у запасі. У суботу й неділю працюватиме тільки вісім, але в той самий час, що й у робочі дні — з 6.30 до 11.00, і з 15.00 до 21.30 після перерви», — каже машиніст. Чоловік оголошує «Дарницю» і разом із колегою перебігає пероном у задню кабіну.

Швидко й дешево. Не 50 хвилин

«Звичайно, це добрий подарунок для Києва, — ділиться з журналістами «України молодої» програміст Михайло, один із небагатьох перших пасажирів нашого міського електропоїзда. — Дивує, що замало людей їде. Хоча це ж лише друга електричка цього дня (або третя — якщо рахувати «начальницький» рейс для Азарова. — Авт.)...»

Вигоду нового виду київського транспорту пасажир змальовує так: «От я сів на «Караваєвих Дачах» о 16.43, із другом зустрічаюся на «Лівому березі» вже через 15 хвилин. А без цієї електрички добирався б аж півтори години. До того ж, 1,70 грн. на все коло — це дуже дешево».

Інший пасажир, із яким ми спілкувалися, студент київського ВНЗ, проїхав два кола поспіль — так його поїздка у новому транспорті захопила.

До речі, в обіцяні владою «50 хвилин навколо Києва» наш маршрут не «вписався» — цей час минув, коли до «кільця» на «Вокзальній» лишалося ще дві станції. А на вже відкритій платформі «Троєщина» наш потяг узагалі не зупинився.

 

МАРШРУТ

Загальна протяжність кільця нового залізничного вузла Києва — 50,8 км.

Маршрут складається із 14 пересадочних вузлів — «Київ–Пасажирський», «Видубичі», «Лівий берег», «Дарниця», «Лівобережна», «Троєщина», «Петрівка», «Зеніт», «Вишгородська», «Сирець», «Рубежівська», «Борщагівка», «Київ–Волинський», «Караваєві Дачі».

У перспективі столична влада обіцяє відкрити ще кілька нових станцій і максимально звільнити залізничний вузол, використовуючи його в єдиній системі з метрополітеном і швидкісним трамваєм.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>