Екс–президент декомунізованої Чехословаччини, перший президент Чехії, колишній дисидент, славетний драматург, письменник, режисер та історик — усе це про Вацлава Гавела, який учора відсвяткував 75–річний ювілей. Гавел ніколи не вирізнявся міцним здоров’ям, кілька разів проходив через складні операції, перебував на межі життя і смерті. Колишній опозиціонер і свій ювілей зустрів скромно, оскільки досі одужує від складного запалення дихальних шляхів, яке переніс у березні. Хоча віднедавна Гавел знову почав з’являтися на різноманітних імпрезах та брати участь у громадських заходах, адже він і надалі залишається одним із найактивніших правозахисників у світі. Привітати визначного діяча з ювілеєм до Праги приїхали колишня держсекретар США Мадлен Олбрайт, польський публіцист Адам Міхник та багато інших відомих політиків, літераторів і правозахисників, які разом із іменинником відкрили у Празі пам’ятник 28–му президенту Сполучених Штатів Вудро Вільсону. Привітання надіслали також Білл та Хілларі Клінтони, канцлер ФРН Ангела Меркель, нинішній президент Чехії Вацлав Клаус тощо.
Вацлав Гавел, який увійшов в історію своєї країни як успішний поборник комуністичного режиму, користується незмінною пошаною за кордоном. Коли 2003 року, після 12 років правління, він залишав президентське крісло, словацька газета «Господарське новіни» написала, що для Чехії перший президент «був більшою рекламою, ніж збірна з хокею чи чеське пиво».
Гавел народився 5 жовтня 1936 року в Празі, в інтелігентній бізнесовій родині. Після приходу до влади комуністів по завершенні Другої світової війни йому не раз доводилося розплачуватися за своє «буржуйське» походження. Закінчивши вечірню школу та відслуживши у війську, він влаштувався працювати техніком сцени в театрі і тоді ж почав писати свої перші, драматичні та поетичні твори, які друкував у літературних часописах. У часи Празької весни 1968 року за різку критику цензури його виключили зі Спілки чехословацьких письменників. Це спонукало Гавела до більшої активності в політиці: він очолив спілку незалежних письменників і проголосив свій перший маніфест–звернення до комуністичних режимів із закликом поділитися владою з народом та дозволити багатопартійну систему.
1977 року він приєднався до групи чехословацьких інтелектуалів та опозиціонерів, які створили «Хартію–77» — організацію з моніторингу порушень у Чехословаччині прав людини та засадничих свобод. І як один із найактивніших її діячів провів п’ять місяців у в’язниці, був засуджений до 14 місяців ув’язнення умовно. Загалом Гавел провів у комуністичних в’язницях п’ять років, що погіршило стан його здоров’я. У часи «оксамитової революції» 1989 року політик очолив антикомуністичний Громадянський форум, а невдовзі як незаперечний лідер опозиції був обраний президентом Чехословаччини.
Вацлав Гавел виступав проти братерського розлучення Чехії та Словаччини на дві країни, а 1993 року, коли це все–таки сталося, на кілька місяців залишив політично–громадське життя. Але пізніше все ж повернувся у крісло президента Чехії, коли його на цю посаду обрав парламент. За керівництва Вацлава Гавела 1999 року Чехія увійшла в НАТО і значно просунулася на шляху до вступу в Євросоюз.