«Народ, що не шанує великих людей, не варт зватися освіченим народом, — говорив Іван Франко в день ювілею Михайла Драгоманова. — Драгоманов для нас є чимсь більшим, як заслуженим чоловіком. Ми в нім шануємо друга». Ці слова, сказані Каменярем багато років тому, сьогодні звучать ще актуальніше, ніж тоді. З одного боку, у нас є чимало приводів для самокритики: людей рівня Драгоманова ми все ще не навчилися шанувати настільки, як вони того заслуговують. Зареєстрована минулого року Постанова Верховної Ради «Про відзначення 170–річчя з дня народження видатного українського письменника, публіциста, історика, громадського діяча Михайла Петровича Драгоманова» містила в собі кілька багатообіцяючих пунктів. Сьогодні, в день ювілею, доводиться визнати, що не всі з цих пунктів було виконано, зокрема тi, реалізація яких не потребувала особливих коштів. Цей документ рекомендував Державному комітету телебачення і радіомовлення України організувати показ тематичних теле– і радіопередач, присвячених життю і діяльності Михайла Драгоманова. Вам їх удалося почути–побачити? Ні? Мені також... А з іншого — про Драгоманова, який називав себе «українцем iз вселюдськими традиціями», пам’ятають не чиновники, а звичайні люди, ті, хто в ньому, за Франком, і сьогодні цінують друга.

Він працював над такими популярними діснеївськими мультфільмами 90–х, як «Русалонька», «Красуня і чудовисько», «Аладдін», «Король Лев». Зібравши всі знання на кращих американських студіях — Disney, DreamWorks, Warner bros, — Макс Ховард створив власну консультаційну групу і як досвідчений гуру допомагає меншим студіям по всьому світу створювати власні анімаційні проекти.

В Україну Макс Ховард потрапив як спеціальний гість анімаційного фестивалю «КРОК», під час якого має дати майстер–класи на теми «Акторство в анімації», «Сюжет в анімації» та «Продюсування фільмів». І поки він ділиться цими знаннями з вибраним колом на «кроківському» пароплаві «Принцеса Дніпра», «УМ» передає ширшій аудиторії його міркування й певні знання, записані під час ексклюзивного інтерв’ю.