Так живем.
У закордонах —
Хто вiд «жиру», хто — з бiди,
У вагонах, у салонах —
Тi — туди, а тi — сюди...
Депутати, рiзнi мери,
Голови усяких рад,
І мiнiстри, i прем’єри,
Зами, поми — всi пiдряд —
Користуються моментом.
Спiкер теж — i тут, i там...
Вiдкривають континенти.
Тiльки що вiд того нам?
Хоч коли верхи послухать —
То добра везуть мiшки.
Але в них — «лапша» на вуха
І вiд бубликiв дiрки.
Це для нас. У них в кишенях,
У приватних гаманцях —
І «синенькi», i «зеленi»...
Знов не нам пiдмога ця!
Тож низи також у русi —
Дальнi, ближнi вояжi...
Тiльки їх усюди «трусять»
Тут — свої, а там — чужi.
Так живем.
В боргах, в тривозi,
У щоденнiй метушнi.
Чверть народу — у дорозi,
Чверть — по ринковiй цiнi
Продає, що тiльки має, —
Вiн — труси, вона — красу.
Чверть — мiж страйками довбає
Антрацит за ковбасу.
Так живем.
Собi чинушi
Не складуть нiяк цiни.
Хто за те, що «б’є баклушi»,
А хто сам бiля казни.
Хто — пiд позики й проценти,
Хто — за принципом «хапай»,
Хто — за хабарi–презенти...
Розкрадають рiдний край...
Так живем.
В брехнi i брудi,
В урядовiй чехардi,
В депутатськiм словоблуддi,
Як в’юни в сковородi.
Так живем.
Непевнi досi,
На своїй землi чи нi?
І у них, колишнiх босiв,
в наймитах за «трудоднi».
Як були «корови дiйнi»
І тепер, як i ранiш:
Летимо в чужi обiйми,
продаємося за грiш.
Зупинiться, хто у змозi —
На початку чи в кiнцi,
Чи уже на пiвдорозi —
Ми ж вiд роду не старцi!
Аркадiй МУЗИЧУК