Важко й нудно живеться росіянам, подумав президент РФ Д. Медведєв, влаштуємо їм якесь свято. По 500 ескімо роздавати не будемо, треба економити, а от почуття глибокого задоволення від давності Держави Російської забезпечимо. І він 3.03.11 видав указ про святкування у 2012 році 1150–ліття російської державності; у липні на нараді з істориками у Владімірі сформульовано нову концепцію історії Росії. Нехай світ дивується древності російського кореня, нехай брати наші менші — білоруси та українці — знають, хто старший. Що ж збираються святкувати президент, вірні йому історики, російський та інші народи РФ? (До речі, нас теж запросять: «Було б дуже бажано наших друзів з України та Білорусі долучити до святкування»). За точку відліку президент узяв 862 рік, коли словени, кривичі, чудь, весь, меря з Новгородщини та Псковщини запросили княжити варягів — Рюрика з братами. Чудь, весь і меря — автохтонні фінно–угорські племена. Новгородські словени та кривичі, як тепер встановлено наукою (академіки В. Янін, А. Залізняк, В. Сєдов, В. Алексєєв), були колоністами, що прийшли з Південної Балтики, західними полабськими слов’янами, від яких пішли й нинішні поляки. Варяги (нормани) — німецькі племена, серед яких Нестор розрізняв русь, свеїв, урманів, аньглян, готів.
Дуже влучно описав подію, що стала приводом для свята, О. К. Толстой:
И стали все под стягом
И молвили: «Как быть?
Давай пошлем к варягам:
Пускай придут княжить.
Ведь немцы тороваты,
Им ведом мрак и свет,
Земля ж у нас богата,
Порядка в ней лишь нет».
Варяги вагалися, не вірили, що керуючи такою командою, можна чогось досягти, та «братик старший Рюрик» наважився.
Отже, варяги прийшли, княжили, поставили міста Ладогу, Новгород, Полоцьк, Ростов, Білоозеро. Після смерті Рюрика його наступник Олег у 882 році підступно захопив Київ, що вже стояв, убив князів Аскольда та Діра та зробив Київ столицею: «Се буде мати городам руським». А Новгород, його «команду» (словенів, кривичів, мерю), очевидно, мало придатну для державності, Олег примусив платити данину варягам (300 гривень на літо).
Навіщо Д. Медведєву знадобилося освячувати президентським указом норманську теорію? У Москві вирішили відмовитися від радянського міфу про Київ, колиску трьох народів, бо неможливо було пояснити, як у Києві, на землі, де віддавна жили русини (українці), з’явилися росіяни та російська (московська) державність. Іще вирішили використати як позитив те, що в Новгороді варяги почали княжити раніше, ніж у Києві. Пріоритет! А над суттю пріоритету, схоже, не задумалися, інакше не стали б замінювати один міф на інший, гірший. Що ж виходить? Угро–фінські племена за участі колоністів, західних слов’ян, благали варягів: «Земля наша велика та багата, а наряду нема в ній; ідіть княжити і володіти нами». Упросили. Хто створював державність, яку наказано вважати «російською»? Зайди–варяги. А де тут взагалі росіяни, хто вони? Німці–варяги чи західнослов’янські колоністи, чи місцеві угро–фіни? До того ж паросток так званої «російської» державності не укорінився, всох, усього за 20 років державність перемістилася у Київ. Новгородська колиска виглядає ще смішніше за київську. Новгородська республіка була завойована Іваном ІІІ і увійшла до складу Російської держави (Московського князівства) наприкінці XV ст., а край по–справжньому став російським лише у XVI ст., коли Іван ІV (Лютий) після катувань вирізав, утопив значну частину братів–словенів (а чи братів?)у тому числі жінок і дітей і встановив там російський порядок.
А російська державність насправді зародилася у міжріччі Волги та Оки, на теренах колишньої колонії Київської Русі, де на основі угро–фінського з невеликою домішкою слов’янського i татарського етносів утворилося Московське князівство. Державі цій значно менше 1150 років, навіть якщо рахувати не від становлення князівства, а від заснування Москви. Не виходить пріоритет. Навіть якщо порівнювати з Новгородом, не виходить. У Києві до того, як туди прийшов Олег, вже була державність, княжили там Кий, Києвичі, Аскольд і Дір. Був порядок, і потреби в норманнах не було. Але вже сталося так, як сталося. Під орудою варязької династії Україна–Русь стала великою та сильною державою, набагато раніше, ніж з’явилася Московія. Держава з центром у Києві називалася «Русь», і вона була одна. Тільки наприкінці XIV ст., як писав М. Костомаров, «у південноруського народу було вкрадено («похищено») його прізвисько»: Іван ІІІ додав до князівського титулу «і всея Русі». Росіяни дуже хизувалися, що ними теж правили Рюриковичі (потім у них були Романови, потім німці).
«Науковці» з Кремля зробили «великий внесок» у різні науки — мовознавство (марксистське) та літературознавство, заборону генетики та кібернетики тощо. Особливо люблять у Кремлі перекручувати історію, і сучасну, і давню; своє трактування історії Кремль хоче нав’язати і нам. Обурює навіть не російська позиція, а те, що міністр Д. Табачник дав команду писати українські підручники з історії під диктовку з Москви. Там буде і про нечувану древність Росії, буде концепція «старшобратства» та «русского мира». Але московську брехню, як і шило в мішку, не сховати.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
