«Нобель» за революцію

Сьомого жовтня в Осло Нобелівський комітет оголосить лауреата цьогорічної премії миру. Доти ім’я (чи імена) переможця засекречене, проте експерти дедалі впевненіше пророкують перемогу... блогерам. Адже, визначаючи лауреата Нобелівської премії миру, комітет прагне відобразити найбільш визначні події, які цього року змінили світ. Навряд чи щось цього року схвилювало міжнародну спільноту більше, ніж хвиля революцій у країнах Північної Африки та Близького Сходу. А запустили цю хвилю саме блогери — і в Тунісі, і в Єгипті, й навіть частково в Лівії революції починалися із соціальних мереж в інтернеті.

Як припускає колишній міністр закордонних справ Норвегії Ян Егеланд, великі шанси на перемогу мають співробітник відділення компанії Google у Єгипті Ваель Гонім, якого вважають одним із головних організаторів єгипетської революції, а також туніська блогерка Ліна Бен Мені.

Ваель Гонім першим створив у соціальній мережі «Фейсбук» групу, яка об’єднала незадоволених правлінням президента Хосні Мубарака. Щодня до неї долучалося дедалі більше користувачів, які зрештою на заклик організатора вийшли на каїрську площу Тахрір і через кілька тижнів перевернули державний лад Єгипту догори дриґом. І хоча зараз ситуація в країні залишається напруженою, організатори «інтернет–революції» переконані, що почали її недарма. Мовляв, головне, що «диктатора» після 30–річного правління нарешті скинули (нагадаємо, 83–річного Мубарака судять за наказ стріляти в демонстрантів), а хто прийде йому на зміну — це вже наступне питання.

Мешканка Тунісу Ліна бен Мені прославилася завдяки своєму блогу «Щоденник туніської дівчини». На цій сторінці 27–річна викладачка лінгвістики спершу виступала проти злочинів режиму колишнього президента Бен Алі, а потім детально описувала події «Жасминової революції», інколи ризикуючи задля цього життям. Її прямі репортажі часто використовували у своїх матеріалах про туніський переворот західні ЗМІ. Після перемоги дівчина не перестала звітувати про події — саме з її щоденника, який Ліна веде французькою, арабською та англійською мовами, іноземці мають змогу дізнатися про те, як відбувається становлення оновленого Тунісу.

У Нобелівському комітеті підтверджують, що серед кандидатів на премію миру справді є кілька блогерів, пов’язаних з «Арабською весною». Проте нагадують, що є й інші достойні претенденти на нагороду: зокрема, засновник викривального сайту Wikileaks Джуліан Ассанж, колишній канцлер ФРН Гельмут Коль (цього року Німеччина святкувала 20–річчя повалення Берлінського муру, в якому чималою була і його заслуга), російська правозахисниця Світлана Ганнушкіна.

Нагадаємо, торік лауреатом Нобелівської премії миру став китайський дисидент Лю Сяобо.

А ТИМ ЧАСОМ...

Кримінальний суд учора виніс вироки ще кільком соратникам поваленого президента Хосні Мубарака. Так, колишнього міністра інформації Єгипту Анаса аль–Фіккі засуджено до семи років ув’язнення за корупційні злочини. П’ять років за ґратами за аналогічним звинуваченням проведе колишній президент Союзу радіо і телебачення Єгипту Усама аль–Шейх. Обох чиновників заарештували після революції наприкінці лютого цього року за звинуваченнями в розтраті державних коштів.