Виставка «Ляльковi обрiї» триватиме до 17 жовтня. (Фото Юрiя САПОЖНІКОВА.)
Про виставку у Музеї Шевченка одна з найвідоміших українських майстринь–лялькарок Олена Орєхова мріяла давно. Але розклад цього закладу був розписаний на багато місяців наперед. І коли час для її виставки в Музеї нарешті знайшли — Олена відклала у довгу шухляду всі свої справи й зосередилася лише на ляльках–мотанках для експозиції «Лялькові обрії». Цим видом мистецтва Олена займається уже десять років, за цей час вона змайструвала не один десяток мотанок, чимало з яких зберігаються в колекціях у США, Німеччині, Ізраїлі, Франції, Бельгії, Італії... Але для цієї експозиції вирішила виготовити нових ляльок. Можливо, рано чи пізно вони також залишать межі Батьківщини, але своє життя ці мотанки — не лише традиційні маленькі, а й зростом зі справжню жінку — почали саме в Музеї Шевченка.
В експозиції — кілька лялькових колекцій: «Атласна колекція», «Колекція з льону», колекції «Київська Русь», «Цукерки і шоколад», а ще — «Молочниця», «Дівчина на виданні», «Наречена» і «Дружка»... Серед цього матріархату є навіть один кавалер — він, iз вусами та в шапці, ніжно прихилився до своєї половинки (композиція «Кохана моя»). Усіх їх оберігає «Ангел» — iз таким же, які в інших, хрестиком на обличчі, що є символом жіночого і чоловічого начал, але разом iз тим з промовистою атрибутикою. Центральну композицію своєї виставки Орєхова назвала «Золота осінь»: навколо великої ляльки художниця розклала картоплю, кукурудзу, горіхи, гарбузи... Таке просте і водночас влучне поєднання рукотворного і природного додає «Ляльковим обріям» додаткового шарму і ...трепетного щему.
Ляльки–мотанки, про існування яких ще кілька років тому знали лише втаємниченi, сьогодні переживають друге народження. Особливо просунуті сильні світу цього навіть дарують їх одне одному на свята. Хто знає, наскільки довготривалою буде для них ця мода... Але Олена Орєхова точно знає, що її ляльки та зашифровані у них коди, що з минулого передаються у майбутнє, залишаться з тими шанувальниками цих оберегів, які між модним і немодним завжди обирають справжнє.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
