Війна: поза досвідом класики
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Виставка «Ляльковi обрiї» триватиме до 17 жовтня. (Фото Юрiя САПОЖНІКОВА.)
Про виставку у Музеї Шевченка одна з найвідоміших українських майстринь–лялькарок Олена Орєхова мріяла давно. Але розклад цього закладу був розписаний на багато місяців наперед. І коли час для її виставки в Музеї нарешті знайшли — Олена відклала у довгу шухляду всі свої справи й зосередилася лише на ляльках–мотанках для експозиції «Лялькові обрії». Цим видом мистецтва Олена займається уже десять років, за цей час вона змайструвала не один десяток мотанок, чимало з яких зберігаються в колекціях у США, Німеччині, Ізраїлі, Франції, Бельгії, Італії... Але для цієї експозиції вирішила виготовити нових ляльок. Можливо, рано чи пізно вони також залишать межі Батьківщини, але своє життя ці мотанки — не лише традиційні маленькі, а й зростом зі справжню жінку — почали саме в Музеї Шевченка.
В експозиції — кілька лялькових колекцій: «Атласна колекція», «Колекція з льону», колекції «Київська Русь», «Цукерки і шоколад», а ще — «Молочниця», «Дівчина на виданні», «Наречена» і «Дружка»... Серед цього матріархату є навіть один кавалер — він, iз вусами та в шапці, ніжно прихилився до своєї половинки (композиція «Кохана моя»). Усіх їх оберігає «Ангел» — iз таким же, які в інших, хрестиком на обличчі, що є символом жіночого і чоловічого начал, але разом iз тим з промовистою атрибутикою. Центральну композицію своєї виставки Орєхова назвала «Золота осінь»: навколо великої ляльки художниця розклала картоплю, кукурудзу, горіхи, гарбузи... Таке просте і водночас влучне поєднання рукотворного і природного додає «Ляльковим обріям» додаткового шарму і ...трепетного щему.
Ляльки–мотанки, про існування яких ще кілька років тому знали лише втаємниченi, сьогодні переживають друге народження. Особливо просунуті сильні світу цього навіть дарують їх одне одному на свята. Хто знає, наскільки довготривалою буде для них ця мода... Але Олена Орєхова точно знає, що її ляльки та зашифровані у них коди, що з минулого передаються у майбутнє, залишаться з тими шанувальниками цих оберегів, які між модним і немодним завжди обирають справжнє.
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Скасувати оголошення конкурсу на отримання премії від ЮНЕСКО із назвою «Міжнародна премія ЮНЕСКО-Росії імені Менделєєва з фундаментальних наук», закликає Національний музей історії України. >>
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
Нещодавно видатну споруду архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая в Києві, яка постраждала від пожежі ще у вересні 2021 року і від російської атаки наприкінці 2024-го, — було офіційно передано римсько-католицькій парафії у безоплатне користування строком на 50 років. >>
«Чутливий наратор» — це назва 30-сторінкової промови Ольги Токарчук по врученні їй Нобелівської премії. >>
Державний реєстр розшукуваних культурних цінностей розпочав роботу в Україні, зокрема вже підготовлені понад 6 тисяч відповідних форм для внесення об’єктів до нього. >>