Війна: поза досвідом класики
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Так Польща просуває своїх поетiв у київському метро. (Фото Юрiя САПОЖНІКОВА.)
Плакати з віршами, а не з рекламою, — на станціях метро та на центральних вулицях столиці. Таку поетичну акцію Польський інститут у Києві присвячує головуванню своєї країни в Європейському Союзі. Окрім Києва, проект «Вірші в метро» прикрасить підземки ще семи красивих столиць, а саме — Лондона, Парижа, Мадрида, Токіо, Люксембурга, Пекіна та Барселони.
Ярослав Годун, директор Польського інституту, головною метою цієї мистецької кампанії називає популяризацію польської поезії «шляхом її презентації в міському просторі». До слова, у самій Варшаві подібні акції не рідкість: риму вже «випускали» в місто у 2008, 2010 роках. Але поляки — не першопрохідці «поетичного метрополітену», ідею вони запозичили у Лондона, який регулярно, починаючи з 1996 року, проводить акцію Poems on the Underground.
В українській столиці проект розпочали 26 вересня і триватиме він до 9 жовтня. «Римовані» банери розвішано на алеї між червоним корпусом Університету ім. Шевченка та Ботанічним садом, а також перед стадіоном «Динамо». Утім ядром проекту є експозиція віршів на двох станціях метрополітену — «Театральна» та «Поштова площа». 30 віршів 30 польських поетів: від класиків (Чеслав Мілош, Віслава Шимборська, Тадеуш Ружевич, Збіґнєв Герберт) до талановитих сучасників (Яцек Денель, Кшиштоф Сівчик та ін.). Більшість поезій на українську перекладав Андрій Бондар. «Мова досить зрозуміла, не треба вгризатися в матеріал, щоб його осмислити, — розповів він журналістам «УМ». — Та й узагалі, мені сподобалися вірші — ліричні та ненав’язливі».
Також у рамках заходу організатори роздавали охочим листівки з польською поезією, а сміливці–декламатори зачитували їх на відеокамеру. Як пояснила «УМ» одна з організаторів акції Ольга Клименко, це відео стане частиною проекту і буде викладено на офіційному сайті акції.
А як поставилися до віршованого оздоблення підземки кияни? На станції «Театральна» ми півгодини стежили за реакцією пасажирів метрополітену. Помітивши вірші, люди вельми дивувалися (напевно, для когось це було чимось на зразок культурного шоку), а потім iз цікавістю починали читати. «Дивно, чому представленні лише польські поети?» — перепитала нас студентка Ольга Рокитько. А довідавшись, що таку акцію організовує Польський інститут, додала: «Ну от, поляки щось роблять для популяризації своєї культури, а ми що?».
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Скасувати оголошення конкурсу на отримання премії від ЮНЕСКО із назвою «Міжнародна премія ЮНЕСКО-Росії імені Менделєєва з фундаментальних наук», закликає Національний музей історії України. >>
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
Нещодавно видатну споруду архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая в Києві, яка постраждала від пожежі ще у вересні 2021 року і від російської атаки наприкінці 2024-го, — було офіційно передано римсько-католицькій парафії у безоплатне користування строком на 50 років. >>
«Чутливий наратор» — це назва 30-сторінкової промови Ольги Токарчук по врученні їй Нобелівської премії. >>
Державний реєстр розшукуваних культурних цінностей розпочав роботу в Україні, зокрема вже підготовлені понад 6 тисяч відповідних форм для внесення об’єктів до нього. >>