Спеціалізовані видання Мінкульту — «Український театр», «Музика» й «Театрально–концертний Київ» — одні з найстаріших періодичних видань в Україні. (Журнал «Музика», наприклад, за два роки відзначатиме сторічний ювілей, а «Театрально–концертний Київ» у жовтні святкуватиме 75–річчя). Але попри поважний вік і здобутий за ці часи авторитет їм, як і іншим ЗМІ, також довелося сповна відчути всі «позитиви» кризового періоду. Протягом багатьох місяців редакційні папки поповнювалися новими матеріалами, але у друк через фінансові труднощі видання не надходили. «Ми просто оніміли», — скаржилися мистецтвознавці, які, враховуючи кон’юнктурну спрямованість більшості ЗМІ, серйозні статті, критику, могли надрукувати тільки у цих часописах. А театрали марно питали у фойє театрів журнали, до яких за багато років так звикли...
Нещодавно газетно–журнальне видавництво Міністерства культури, до якого належать ці видання, очолила Олеся Білаш. І справа з мистецькими часописами потихеньку почала налагоджуватися. Влітку презентували повернуту із забуття «Українську культуру», а днями свої оновлені видання представили редактори журналів «Український театр», «Музика» й «Театрально–концертний Київ».
На краще змінилася поліграфія, часописи виглядають більш сучасними, модерновими, анонсують нові рубрики і всеукраїнську, особливо для аудиторії журналу «Музика», географію. «Театрально–концертний Київ» виходитиме щомісяця, «Український театр» та «Музика» — раз на два місяці. Приблизний наклад кожного видання — дві тисячі примірників. Щоправда, про широке розповсюдження наразі не йдеться: ці журнали поки що можна отримати через передплату або купити перед виставою чи концертом у театрах, філармоніях тощо. «Ми дуже втішені, що нарешті повернулися до тих, кому цих видань справді не вистачало, — сказала під час презентації Олеся Білаш. — Кожне наше видання — це високе мистецтво, ці часописи не опускатимуться до читача, а навпаки, підтягуватимуть його до свого рівня».
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
