Хранитель скарбів Переяслава

Лише два тижні тому Україна попрощалася з академіком Петром Троньком, з чиєї ініціативи було створено музей архітектури і побуту в Пирогові. І ось знову втрата: вчора пішов із життя творець переяславських музеїв, довгорічний директор Національного історико–етнографічного заповідника «Переяслав» Михайло Іванович Сікорський. Він зовсім трохи не дожив до свого 88–річчя, яке мав відсвяткувати 13 жовтня.

Михайло Сікорський родом із Чигирина, що на Черкащині. Рано втратив батьків, тож виховувався у дитячому будинку. Після школи вступив до Запорізького авіаційного технікуму, разом із яким був евакуйований до Сибіру, коли розпочалася війна. У повоєнні роки Сікорський вступив до Київського державного університету ім. Тараса Шевченка на історичний факультет. А коли в 1951 році його закінчив, то відхилив пропозицію навчатися в аспірантурі й поїхав на Київщину, до Переяслава–Хмельницького, щоб очолити історичний музей. У його приміщенні (а музей складався всього з двох кімнат) Михайло Сікорський і працював, і жив упродовж 17 (!) років. Потім нерідко з цього приводу жартував: зате не треба було витрачати часу на дорогу. Побутові незручності не заважали молодому науковцю «горіти» музейною справою: саме завдяки Михайловi Івановичу було створено етнографічний заповідник «Переяслав», а в його рамках 24 музеї! Національний історико–етнографічний заповідник «Переяслав» пан Сікорський очолював аж до 2008 року, відійти від справ його змусили хитрощами, проте залишався почесним директором свого дiтища. Його не раз кликали на роботу до Києва, але він не зміг залишити місто, яке стало йому рідним, і заповідник — усю справу свого життя.

Колеги пана Михайла кажуть, що Сікорського двічі виключали з партії і тричі звільняли з роботи, але щоразу поновлювали. За своє проживання в музеї він теж якось ледь не поплатився: чергова комісія виявила, що директор і світла вечорами «напалює», і дров. Завели справу, передали до суду, який завершився нічим — знайшлися й там порядні люди, які розуміли, що не для себе працює Сікорський, а для майбутніх поколінь.

Захоплений роботою вчений так і не створив сім’ї, не мав дітей. А свої зарплату і пенсію часто витрачав на експонати для музеїв. Досить згадати лише такий факт: коли Михайло Іванович приїхав до Переяслава, довірений йому історичний музей нараховував лише 32 експонати — якісь пожовклі вирізки з газет та запилюжені папірці. Нині ж етнографічний заповідник має майже 500 тисяч експонатів! Сікорський до останнього був сповнений планів, наприклад виношував ідею створення музеїв лісового господарства, історії українського народу, Київської Русі. Не судилося...

Михайло Сікорський є автором близько 120 книг та наукових праць. У 2005 році Президент України Віктор Ющенко присвоїв йому звання Героя України. Також пан Михайло був лауреатом премії «Гордість країни», нагороджений орденами Богдана Хмельницького III ступеня та князя Ярослава Мудрого V ступеня, ще в 1966 році отримав звання заслуженого працівника культури України. Поховають Михайла Сікорського у четвер, на центральному кладовищі Переяслава. Нехай буде земля пухом цьому великому вченому, хранителю переяславських скарбів...