Тенісна, спортивна й не лише спортивна Росія вже п’ятий день стоїть на вухах: її тенісистка виграла відкритий чемпіонат Франції — один із чотирьох найпрестижніших професійних турнірів сезону. Власне, екстаз у наших північних сусідів почався ще раніше — коли з півфіналів жіночого розряду «Ролан Гарросу» до вирішальної стадії вийшли одразу дві російські тенісистки, Анастасія Мискіна й Олена Дементьєва. І стало зрозуміло, що росіянка таки виграє вперше турнір із серії «Великого шолома».

Офіційно товариська зустріч збірних Франції й України була присвячена сторіччю французької команди. Так збіглося, що ця гра була ювілейною — сотою — для національної збірної України. З погляду на реалії, для господарів матч ставав генеральною репетицією напередодні чемпіонату Європи, який стартує в суботу. Українці ж, за словами свого головного тренера, мали намір звузити коло кандидатів на носіння синьо-жовтої форми.

I в кульмінацій є свої вершини. Саме на таку найвищу точку протистояння піднялися зараз учасники фіналу Кубка Стенлі — останньої серії «плей-оф» найсильнішої хокейної ліги у світі.
Перед шостим, домашнім, матчем «Вогні» Калгарі переважали «Блискавку» з Тампи-Бей за кількістю перемог — 3:2. До омріяного трофея, який канадські клуби востаннє тримали в руках ще в 1993 році році (а власне «Флеймз» — у 1989-му), був лише один крок. Журналісти Країни Кленового Листя відзначали, що головною перепоною між «Калгарі» та Кубком Стенлі є «Стіна Булін» — так у НХЛ називають воротаря «Тампи» Миколу Хабібуліна. 31-річний росіянин має найкращі показники серед усіх колег по амплуа — 93,2 відсотка відбитих кидків, у середньому 1,72 пропущені шайби за гру і п'ять «шат-аутів».

Київський Палац спорту минулого уїк-енду перетворився на центр світової художньої гімнастики. Незважаючи на те, що проходив «лише» чемпіонат Європи, саме в столиці України зiбралися головні претендентки на нагороди афінської Олімпіади, яка стартує трохи більше, ніж за два місяці. Свою зверхність при незаангажованому як для «чужого поля» суддівстві довели росіянки, залишивши господарок максимум зі «сріблом». Хоча глядачів, незважаючи на недешеві квитки (20—50 гривень), на трибунах збиралося немало — близько 5 тисяч, переважала жіноча аудиторія, яка дуже емоційно реагувала на події на килимі, підтримуючи українок. Синьо-жовті прапори, транспаранти й «футбольні» дудки мали чинити психологічний тиск на гостей і допомагати своїм, але клас є клас. Тим паче що численна група підтримки — приблизно в 2-3 сотні глядачів — була в цьому «киплячому казані» й у російських грацій.