Помста за будиночок на узбережжі

Сьогодні Болгарія та Румунія можуть дізнатися точну дату свого приєднання до Шенгенської зони. А можуть і не дізнатися, бо, виявляється, їхня присутність у тісній шенгенській компанії декому не до вподоби.

Нагадаємо, в червні Європарламент проголосував за те, щоб ці два «новачки» ЄС без зволікань приєдналися й до Шенгенської угоди. Сьогодні міністри внутрішніх справ Європейського Союзу на своєму засіданні мають затвердити це рішення й призначити день, коли болгарська й румунська території увійдуть у «шенгенську сім’ю». Проте для приєднання до Шенгенської зони нового партнера потрібна одностайна згода всіх 26 держав, які вже до неї входять. Але такої згоди немає. 9 червня глави європейських МВС (саме ці відомства в більшості західних держав відають прикордонниками) уже були змушені відстрочити приєднання Румунії та Болгарії до Шенгенської угоди — проти цього повстала Голландія. Нідерланди не погоджувалися навіть із компромісною пропозицією, яку висунули Франція та Німеччина: спершу скасувати паспорт­ний контроль на повітряних та морських кордонах із країнами Шенгену, а вже згодом — і на сухопутних. Утім два тижні тому міністр внутрішніх справ Польщі, яка зараз головує в ЄС, Єжи Міллер, заявив, що всі суперечливі питання вдалося залагодити і Голландія таки пристала на компроміс.

Але напередодні засідання міністрів у європейській пресі з’явилася інформація, що офіційний Амстердам знову вперся і в останній момент може підсунути болгарам та румунам свиню. А болгарські газети, розбираючись у підставах такої нелюбові голландців до їхньої країни, докопалися до того, що виною всьому — особиста образа міністра у справах імміграції Нідерландів Герда Леерса (саме він від імені своєї країни гальмує розширення Шенгенської зони).

Виявляється, ще 2006 року Герд Леерс, на той час мер голландського міста Маарстріхт, купив за 200 тисяч євро ділянку землі під будівництво вілли на болгарському узбережжі в місті Бяла. Розпочав будівництво і вже мріяв оселитися в затишному будиночку на березі моря, коли з’ясувалося, що ділянка оформлена на ім’я іншої людини. Обурений (на цивілізованому Заході такі випадки рідкість, на відміну від пострадянських теренів) голландець подав до суду на фірму, яка будує віллу, і повідомив про це в посольство Болгарії в Нідерландах. І поплатився за це скандалом: християнсько–демократичного мера звинуватили в тому, що для вирішення справи на його користь він використовував свої політичні зв’язки. Згодом і сам Леерс зізнався, що пообіцяв мерові Бяли подарувати пожежні автомобілі, щоправда, «беушні».

Торік політик заявив, що ця історія — найчорніша точка в його біографії. Власне, саме вона призвела до його відставки з поста мера. І хоча надалі кар’єра Леерса пішла тільки вгору, образа на болгарів не забулася...

А ТИМ ЧАСОМ...

Румуни, які потрапили «під роздачу» просто тому, що йдуть «у пакеті» з Болгарією, мстяться голландцям по–своєму. Після того, як офіційний Амстердам оголосив, що збираються накласти вето на рішення про приєднання Румунії до Шенгенської зони, румунські прикордонники почали аж надто прискіпливо ставитися до вантажів із Нідерландів. Минулими вихідними, скажімо, зупинили шість вантажівок із голландськими квітами, насінням та цибулинами рослин. У відповідь на обурення голландців, для яких їхні тюльпани — предмет національної гордості, румунська сторона заявила, що «товар може бути заражений небезпечною бактерією», і для його перевірки в лабораторних умовах знадобиться кілька днів. Цибулинам, може, й нічого, а квіти, звісно, зав’яли...