Останнi репетицiї «Гiмну демократичної молодi». Преподобний пастор Джонсон–і–Джонсон — заслужений артист України Назар Задніпровський. (Фото Юрія САПОЖНІКОВА.)
Сучасних українських авторів сучасний український театр відверто недолюблює. І якщо нашим драматургам хоча б іноді вдається вклинитися в театральну афішу, скромно примостившись десь між класиками, то письменникам, за винятком хіба що Марії Матіос, на театральну сцену — зась. (Наче жанру «інсценізація» взагалі не існує...). І ось, схоже, крига у стосунках між театром та авторами поволі почала скресати. Завтра Українська драма випускає прем’єру вистави «Гімн демократичної молоді» за мотивами однойменної збірки харківського літератора Сергія Жадана.
«Перед тим, як розпочати репетиції, ми з Сергієм Жаданом два роки працювали над п’єсою, — розповідає режисер Юрій Одинокий. — Оскільки це не драматургічний матеріал, деякі сюжетні лінії розвинули, деякі — переробили. Провівши Жадана на сцену Театру імені Франка, Юрій Дмитрович пояснив своєму партнеру, що слово «б...» тут не звучить. Мовляв, не той антураж — ліпнина, позолота, аура, врештi–решт... «У цьому театрі ніхто, окрім московських гастролерів, не матюкається, і я не буду першопрохідцем», — Юрій Одинокий був сама категоричність. Жадан, відомий своєю симпатією до лайливих слів, якими щедро пересипані його твори, цього разу не сперечався. Тож у п’єсі залишили суржик, а з лайливих слів — «прошмандовка» чи там «фак», не більше...
Свою виставу Одинокий із Жаданом присвятили гарячому поколінню 90–х, яке у боротьбі за виживання чого тільки не вигадувало. «У 90–ті я ставив різні фестивалі, спонсорами яких бути так звані «братки», — згадує режисер. — І надивився такого... Зараз вони змінили свої спортивні костюми на ділові, начепили депутатські значки — це реальні люди... У моїй практиці був персонаж iз золотим хрестом вагою 480 грамiв. Так ось до християнства він ніякого відношення не мав. Бо на «розбірках» цей товариш хреста знімав і молотив ним опонентів по голові». Словом, особистого досвіду для цього матеріалу в Одинокого — хоч відбавляй... Тож «Гімн демократичної молоді», враховуючи ще й літературний матеріал, обіцяє чимало одкровень як для «покоління 90–х», так і для тих, хто до нього, на щастя чи на жаль, не належить.
Головні ролі у виставі виконують Дмитро Рибалевський, Дмитро Чернов, Олег Стальчук, Олексій Зубков, Арсен Тимошенко, Остап Ступка, Ксенія Баша, Світлана Прус, Людмила Смородіна, Назар Задніпровський... Художник–постановник — Віктор Шульга, музичне оформлення — Олексія Кітеля та Олексія Сікорського. Особливі надії на спектакль покладає і художній керівник театру Богдан Ступка. «Нам не вистачало вистави для молоді, — переживав Богдан Сильвестрович. — Думаю, «Гімн демократичної молоді» цю ситуацію відчутно виправить. Я особисто дуже люблю молодь. Наша театральна молодь — прекрасна, вони всі такі працьовиті. Справжні трудоголіки. Ну поки не зазнаються...»
У Київській публічній бібліотеці імені Самеда Вургуна відкрили виокремлену книгозбірню українського поета та перекладача тюркських літератур Миколи Мірошниченка (1947—2009). >>
Львів — це місто не лише найароматнішої кави, а й романтичної музичної історії, пов’язаної з Францом Ксавером Моцартом — сином знаменитого австрійського композитора і музиканта-віртуоза Вольфганга Амадея. >>
Поміркувати про поезію Богдана Томенчука найкраще з авторськими строфами: >>
Стартує вже 21 грудня в Харкові, а в Києві пройде 25–27 грудня мініфестиваль «Вертеп Схід». >>
У крайньому романі Стівена Кінга «Голлі» (Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2024) знову немає нічого від класичного іміджу «короля жахів»: ані містики, ні фентезійних істот. >>
Загалом у фільмі є кадри з 16 фільмів Олександра Довженка: переважно художніх і кількох документальних. >>
