Нащадку генія — від сучасників

Шестикімнатна квартира на столичній вулиці Володимирській залишається у повному розпорядженні Дарії Тарасівни Франко. Про це заявив і особисто приїхав повідомити онуці Івана Франка голова Київміськ­держадміністрації Олександр Попов: «Я звернувся до одного з благодійних фондів Києва, і найближчим часом борги за комунальні послуги будуть погашені. Після чого буде оформлено субсидію на всю площу квартири, і надалі Дарія Тарасівна платитиме не більше 10 відсотків від суми, нарахованої за комунальні послуги». До того ж Попов дав доручення соціальним службам взяти на контроль питання надання медичної та продовольчої допомоги Дарині Тарасівні.

Днями комунальні служби погрожували виселити пані Дарію з її квартири за борги за комунальні послуги, які вже сягнули понад 32 тисячі гривень. Пенсіонерка Франко, сім’я якої отримала житлову площу на вулиці Володимирській, 48–а 1950 року як компенсацію за будинок у Львові, де нині працює Музей Івана Франка, не може сплатити борги через маленьку пенсію. А родичів у старенької немає. По допомогу онука великого поета звернулася до голови постiйної комiсiї Київської міськради з питань культури та туризму Олександра Бригинця з проханням допомогти їй розв’язати скрутне і безвихідне становище.

«Дуже добре, що влада оперативно відреагувала на моє звернення та висвітлення цього у ЗМІ. Єдина проблема в тому, що, вирішивши цю проблему, ми все одно не вирішили сотні тисяч аналогічних. Адже в Україні є купа пенсіонерів, які жили в ім’я нашої держави, які зробили Україну такою, якою вона зараз є, і просто стареньких, які не можуть оплачувати комунальні послуги за мізерні пенсії. Переконаний, чиновники зобов’язані ввести певні вікові обмеження у випадках виселення людей похилого віку з їхніх домівок. На мою думку, позбавлення житла тих, кому за 70—80 років, рівноцінне вбивству людини. Сподіваюся, ситуація з пані Франко стане прикладом для налагодження державою цілої системи у подібних випадках — щоб це не було єдиним винятком тільки тому, що Дарія є онукою відомого діяча», — зазначив у коментарі «УМ» голова постiйної комiсiї міської ради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.

Активне обговорення ситуації, що склалася з житлом Дарії Тарасівни, ведеться не тільки у владних верхівках і засобах масової інформації, а й у соціальних мережах. Думки учасників дискусії кардинально розділилися: одні переконані, що виганяти літню жінку з власної домівки — це просто свинство. Інші ж вважають, що пані Дарія могла б придбати собі не таку фешенебельну квартиру й жити в тому місці, яке відповідає її матеріальному статусу і можливостям, а не лише прізвищу.

«Мені здається, що влада не має списувати цей борг у 33 тисячі. Дарія Тарасівна має родичів і 6–кімнатний актив вартістю щонайменше в півмільйона доларів. Отже, платити за борг за п’ять років є з чого і кому. Немає різниці, хто ти є — Франко, Янукович, Ющенко тощо», — зазначає у мережі Facebook журналіст Вахтанг Кіпіані. Натомість більш співчутливі українці таку думку не поділяють. «Не забувайте, що жінці 84 роки, і щось робити (продавати, здавати тощо) — не той вік. Мені здається, київська влада цілком спроможна сплатити цей борг, «повісивши» його на квартиру. І тоді спадкоємець (чи спадкоємці) не зможуть вступити у права спадку, не сплативши ці борги», — переконує відомий соціолог Ірина Бекешкіна.

Оренда житлової площі, якою володіє Дарія Франко, коштує близько $5 тисяч на місяць, а вартість квартири становить близько 2,5 мільйона доларів. Утім квартира Дарії Тарасівни не приватизована, тому продати її не можна, а звертатися до соціальних служб бабуся просто боїться. Олександр Бригинець додає: «Так, варіантів дійсно можна було розглядати кілька: продати квартиру, звернутися до соціальних служб iз проханням надати житло, відкрити на Володимирській філіал квартири–музею Івана Франка, поміняти квартиру на меншу за форматом. Але це вже зовсім інше питання. Самі розумієте, у нашій країні людям 84–річного віку прокручувати менеджерські операції практично просто не під силу. Це може обернутися повною аферою».