І ніби фенікс, возродився храм

Відродження віри неминуче веде за собою відродженням храмів. Україна за часів незалежності побудувала понад три тисячі церков, розповів Святійший Патріарх Київської і всієї України–Руси Філарет. Він прибув вихідного дня до Недригайлова, щоб освятити нову церкву, яку назвали ім’ям останнього кошового отамана Війська Запорізького Петра Калнишевського. У зв’язку з 1020–літтям Хрещення Київської Руси–України Помісний собор Української православної церкви Київського патріархату благословив приєднати праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського) до лику святих для загального церковного шанування. Й ось перший храм імені видатного українця постав на його батьківщині — неподалік Пустовійтівки, села, де він народився.

На кордоні області патріарха зустрічала делегація на чолі з єпископом Сумським і Охтирським владикою Мефодієм. А вже біля храму його чекали голова райдержадміністрації Олексій Коренєв, селищний голова Недригайлова Ігор Остапчук, активісти церковної громади й просто чимало людей, які прийшли на свято відродження храму. Тож були квіти, коровай, прикрашений калиною, а ще — добрі слова згадки про земляків, яким передусім завдячують недригайлівці спорудженням церкви, — Віктора та Петра Ющенків.

До речі, Петро Андрійович теж приїхав на освячення, щоб побути на урочистій службі й поставити свічки перед іконами нового Божого дому. Пізніше нам розповіли, що перед службою пан Петро передав у дарунок церкві Калнишевського старовинну плащаницю.

Проте до створення храму долучилися не лише ті, хто допоміг цьо­му матеріально, наголосив у проповіді Святійший: кожен, хто бодай молитву складав за відро­дження церкви, вніс своє зернятко в добру справу.

Серед гостей Недригайлова — ще один земляк, голова Недригайлівського земляцтва в Києві письменник Микола Гриценко. «Перші слова, що спадають на думку, коли я дивлюся на цей храм, — каже пан Микола, — «довершеність», «гармонія». Ще — «відродження», адже колись на цьому місці стояла козацька церква. Отже, нинішній храм — ніби фенікс, що відродився. Споруда естетична, затишна, заглиблена в українську архітектурну традицію. А найбільше гріє душу, що вона виросла на рідній батьківській землі. І добре так почуваєшся — наче хату рідну тобі збудовано...»

«Багато років влада руйнувала храми, щоб знищити віру, щоб люди не знали, для чого живуть на світі, — сказав у проповіді патріарх Філарет. — Хотіли, аби всі вважали, що, народившись, людина живе 50 чи 100 років, а далі — небуття. Це призвело до того, що кожен дбав тільки про земне, думав: вічного немає. Що все наше життя лише тут. А воно — у вічності. Адже подумайте: де ваші батьки? Хоч вони померли, але ми віримо, що вони є. І вони справді є. Помрете, — будете знати. І храм цей, як і тисячі інших, покликаний готувати кожну людину до вічного життя». Певно, й дух багатостраждального Петра Калнишевського цього дня відвідав Недригайлів, щоб порадіти із земляками.

Кількома годинами пізніше святійший Філарет освятив набанні хрести ще однієї святої новобудови — Свято–Петропавлівського храму в Ромнах.