Українська держава чи не першою у свiтi в новiтнi часи оформила новий тип суспiльно–полiтичного ладу — олiгархат. У такiй державi вся полiтична, економiчна, судова влада зосереджена в руках купки олiгархiв, фактичних i формальних її володарiв. Ще давньогрецький фiлософ Платон стверджував, що «олiгархи — люди, жадiбнi до грошей, i, як дикуни, шанують золото та срiбло»...
Олiгархiчний клан в Українi має свої специфiчнi особливостi. Нашi доморощенi олiгархи виросли з компартiйної i комсомольської номенклатури, яка вiрно служила кремлiвським бонзам. Бiльшiсть олiгархiв належить до нацменшин, яким бiльшовицька Москва надавала владу в Українi, не довiряючи мiсцевим кадрам. Нашi олiгархи стали супербагатiями в першому поколiннi, вилiзши «з грязi в князi», нехтуючи законами i мораллю, користуючись кримiнальними методами, часто самi є вихiдцями з кримiналiтету.
Та найгiрше те, що вони є природними ворогами i гнобителями титульної української нацiї, що успадкували вiд своїх бiльшовицьких попередникiв. Ворогами економiчними, соцiальними та культурологiчними, продовжувачами росiйської колонiальної iмперської полiтики, гаслами якої були «подiляй i володiй», «давi хохла».
Просте риторичне запитання: за якими державними чи економiчними законами нашi олiгархи можуть у 2—5 разiв примножити свої багатства за один рiк? Лише за рахунок нещадної експлуатацiї робочої сили, виробничих потужностей та української землi, недотримання екологiчних законiв i моральних норм. Оплата працi за однакову продукцiю на пiдприємствах олiгархiв у 2—5 разiв нижча, нiж у наших близьких сусiдiв, i у 15—20 разiв — нiж у розвинутих країнах. Так, наприклад, сталевар в Українi, виплавивши тонну сталi, отримує 2 долари як зарплату, у ФРН — 40 доларiв. Наш олiгарх рiзницю в 38 доларiв кладе у свою кишеню, купуючи житло в Лондонi за 150 мiльйонiв фунтiв стерлiнгiв. Це змушує мiльйони українцiв шукати кращої долi та заробiткiв за кордонами рiдної Батькiвщини. Олiгархам надзвичайно вигiдна трудова емiграцiя українцiв, яка вирiшує багато їхнiх полiтичних, економiчних, соцiальних i гуманiтарних завдань. У країнi зменшується кiлькiсть протестного електорату, процент безробiття, рiзнi доплати найбiднiшим. Крiм того, заробiтчани переказують або привозять на Батькiвщину щорiчно 10—15 мiльярдiв доларiв США, що рятує економiку держави вiд краху.
Пiдiм’явши пiд себе всi гiлки влади, в тому числi й Президента, очолюючи Партiю регiонiв, олiгархи намагаються спрямувати соцiально–економiчний розвиток держави у вигiдне їм русло. Привласненi олiгархами ЗМІ пропагують чужу низькопробну попсу, насильство, вiйни, алкоголiзм та iншi вади. Небувалого розмаху набуло приниження українцiв як нацiї, її iсторiї, культури, самобутностi. Чи скоро вже увiрветься терпець у принижених у своїй державi хохлiв, малоросiв, мазепинцiв, петлюрiвцiв, бандерiвцiв, ющенкiвцiв та iнших суспiльних груп, на якi нас подiлила Москва?
Багатостраждальний український народ пережив страшнi лихолiття — переживе й олiгархат. Вiн непереможний, вiками звик оживати пiсля нацiональних катастроф, як легендарний Фенiкс, переживе й олiгархiчну деспотiю, економiчний визиск, нацiональне приниження, соцiальний гнiт та iншi негаразди, якi так часто експортує нам ненажерливий пiвнiчно–схiдний сусiд.
Степан ТРОХИМЧУК,
заступник голови Львiвського обласного вiддiлення Всеукраїнського об’єднання ветеранiв