Харківські політики наразі ще не помітили на теренах області «масованого ідеологічного й технологічного десанту», який, за словами лідера партії «Україна майбутнього» Святослава Олійника, прибув до південно–східних регіонів України для «підтримки Путіна проти Януковича». Ні листівок iз відповідним текстом, ні збору підписів симпатиків прем’єр–міністра РФ на Харківщині помічено поки що не було. Більше того, харківські політологи переконані: слобідський мегаполіс у сенсі любові до всього російського — не зовсім типовий Схід, тому навіть якщо «запутінський» десант і з’явиться незабаром, результат його роботи навряд чи принесе якісь результати. «Тут ніколи не було знавіснілих проросійських рухів, — каже політолог Ігор Поліщук. — Харків — це, швидше, «річ у собі», місто з поміркованим українським менталітетом».

Тернопільська обласна організація Товариства політичних в’язнів і репресованих висловлює стурбованість діями влади щодо обмеження доступу до архівів Служби безпеки України, а також інших установ, які містять інформацію про «викривальні дії репресивних органів комуністичного режиму». Відкритий лист тернополян із цього приводу — на виконання закону про доступ до публічної інформації — адресований голові СБУ Валерію Хорошковському, його копія також надій­шла на адресу «УМ».

Влада пам’ятала про подію, яка трапилася 8 вересня минулого року на київському залізничному вокзалі. Тоді співробітники СБУ затримали на пероні львівського історика, директора музею–меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» Руслана Забілого за підозрою у підготовці до розголошення відомостей, що становлять державну таємницю... Про випад Служби безпеки проти історика, який займався вивченням національно–визвольних змагань і дисидентського руху, говорили в іноземній пресі й дискутували на трибунах поважних міжнародних організацій. Ця справа підірвала імідж України, а надто ж голови СБУ Валерія Хорошковського.

Рівно через рік після тих подій Президент видав доручення, яким зобов’язав передати «Тюрму на Лонцького», що де–юре перебуває на балансі СБУ, під юрисдикцію Міністерства культури. Очевидно, що доручення готувалося «до дати»... Незважаючи на те, що минув уже цілий рік, у цій справі досі нема особи з юридичним статусом підозрюваного. Сам Забілий проходить як свідок. У зв’язку з цим дехто вважає, що справа просто «не клеїться». «УМ» спробувала дізнатися, що думають про цю справу основні фігуранти, і які в неї перспективи.

Протокольна частина візиту Президента Віктора Януковича до Туркменістану виглядала по–східному пишно: відвідування мавзолею Туркменбаші, місцевого монумента Незалежності, спілкування з релігійними діячами країни–господаря та земляками–українцями, що трудяться в цій державі. Утiм найцікавіші деталі зазвичай криються у зовсім інших, непублічних, місцях. Так, на енергетичній складовій візиту до останнього моменту — а раптом сторони ні про що не домовляться? — Банкова взагалі не акцентувала увагу. Утiм після вчорашньої розмови тет–а–тет зi своїм туркменським колегою Гурбангули Бердимухамедовим Віктор Федорович став трохи відвертішим. «Ми, як то кажуть, тримаємо ніс за вітром. І де є запах грошей, туди й їдемо», — весело натякнув український гарант.