Київські чиновники знову взялися вирішувати проблеми бездомного Музею історії Києва. Причому робота почалася відразу на двох фронтах. Київське управління культури і мистецтв просить за три місяці перемістити фонди музею з «Будинку Петра» до решти 1700 запакованих ящиків в Український дім. Мовляв, «Будинок Петра» потребує ремонту, та й узагалі — тут доцільно не фондосховища, а міні–музей відкрити. І не біда, що грошей на ремонт не передбачено — працівників археологічних фондів уже підганяють у напрямку виходу. Ті противляться і заявляють: матеріали часів палеоліту, неоліту, Трипілля, періоду Київської Русі перевозити в тимчасове приміщення — повна дурість, адже кожне транспортування неодмінно знищить частину знахідок.
Тим часом голова міськадміністрації Олександр Попов несподівано заявив, що придумав, куди можна «прописати» розкиданий по Києву музей міста, — у торговельний центр біля метро «Театральна». Той самий, що ще в середині серпня обіцяв знести через незаконність та небезпечність. Музейники проти: їм потрібно 9,7 тисячi квадратних метрів площі, а там — утричі менше, плюс відсутність належних умов зберігання. До того ж Музей історії Києва в універмазі — це вже повна ганьба.
Замість музею — будинок правосуддя
Колекція ікон, стародруків, поштових листівок, побутових речей киян різних часів — це далеко не все, що вдалося зібрати Музеєві історії Києва більш як за 30 років існування. Нині все це не можуть побачити ні кияни, ні гості міста. Музей став безхатченком ще у 2003–му. Тоді Кловський палац, де розміщувалася експозиція, Кабмін передав Верховному Суду. Відтак дві третини фондів «тимчасово» перемістили в Український дім (із не найкращими умовами для зберігання експонатів), решта залишилася в «Будинку Петра» (із цієї будівлі на Костянтинівській і бере початок свого існування музей — тут зберігалися його матеріали, поки фонди не розширилися до того, що будівля їх не могла вмістити).
Віталій Ковалинський, уже літній чоловік, автор понад 30 книжок про Київ і завідувач відділу Музею історії міста говорить, що кампанію виселення музею із Кловського палацу Верховний Суд розпочав у 1994 році: «Зреагувала інтелігенція — стали писати листи на наш захист. І добре, що Кучма був категорично проти — то нас лишили у спокої. Але в 2003–му рішенням Кабміну (його тоді очолював теперішній Президент. — Авт.) у нас палац забрали. Суддя Бойко тоді пафосно заявив: «Буде в нас Кловський палац — буде в Україні правосуддя».
Тепер же естафету Верховного Суду перехопило Головне управління культури Києва. «Будинок Петра» у музею теж хочуть забрати. До речі, такі прагнення озвучуються не вперше — ще рік тому працівники музею розповідали «УМ», що після того, як будинок Київрада передала на баланс Головного управління культури, їх поступово витісняють — спочатку на другому поверсі виставку з умовною назвою «Меценатство в Києві» відкрили, а потім просили ініціювати «самовиселення».
«Фонди можна перевезти лише один раз»
У Київському науково–методичному центрі управління охорони культурної спадщини при КМДА говорять, що у пам’ятці архітектури національного значення на Костянтинівській, 6/8 фондам не місце. «Враховуючи, що цю будівлю останній раз реставрували 33 роки тому, там необхідно провести реставраційні роботи, над чим ми зараз працюємо, щоб отримати з бюджету кошти, — говорить директор КНМЦ Ларіон Мірошниченко. — Там і аварія була, і пліснява є. Крім того, вважається необхідним на першому поверсі зробити експозицію, а не на другому. Фонди знизу — це незручно».
Віталій Ковалинський говорить, що згадана експозиція — це прикриття, вона не має особливої цінності. А провідний науковий співробітник відділу археологічних фондів Людмила Стеценко розповідає про документ, який підписали Управління культури і мистецтв, Управління охорони культурної спадщини та КНМЦ у грудні 2009 року: «Там ішлося про звільнення приміщення «Будинку Петра» та передачу фондів із балансу Управління культури на баланс Управління охорони культурної спадщини. І відтоді нас правдами–неправдами виживають, причому виганяє не новий балансоутримувач, а дирекція Управління культури, Світлана Зоріна. КНМЦ ж не хоче продовжувати з нами договір оренди. Кажуть, що маємо три місяці, аби спакуватися і переїхати, говорять про «тимчасовий» Український дім. А ми втомилися відповідати: це дуже вразливий матеріал, його можна перевезти тiльки раз. І про ремонти «Будинку Петра». Їх проводили: на другому поверсі — вже двічі, а шість років тому — на першому. Так, у великій кімнаті є сирість, але це менше зло, ніж транспортування».
«Меценатство» по–київськи
Тим часом у перипетії навколо Музею історії Києва втрутився голова КМДА Олександр Попов. Останні кілька тижнів прес–служба і комунальні столичні ЗМІ оголошують про подвійну перемогу Олександра Павловича: після виконаного масиву роботи йому вдалося вирішити питання незаконного будівництва на Хмельницького, 7 та проблему відсутності свого приміщення у музею. Попов переговорив з інвестором, і той погодився в незаконнiй будівлi облаштувати експозицію. Заговорили про таке собі «меценатство».
Що й казати, люди, які «в темі», здивувалися такій заяві — Попов півроку обіцяв знести торговельний центр, зведений на місці скверу, що становить небезпеку для вестибюлю метро «Театральна» (хронологію заяв iз цього приводу подаємо окремо). Голова постійної комісії з питань культури та туризму Олександр Бригинець одразу заявив, що, «руйнуючи історичний простір і завдаючи шкоди київській громаді, влада економить гроші забудовнику». А активістка організації «Кияни проти руйнації» Ірина Нікіфорова обурилася: «Відколи це скуповування і перепродаж землі називається меценатством? Забудовник руйнує пам’ятки архітектури, Театр ім. Лесі Українки, станцію метро... У цивілізованих країнах таке називається злочином. Для чого тоді висновки комісії, яка визначила: будівлю знести як незаконну і небезпечну коштом забудовника — це повідомлення є і на сайті КМДА».
Голова Всеукраїнської асоціації музеїв Сергій Кролевець вважає, що таким чином влада намагається злочином покрити злочин: «Пропонується злочин незаконної забудови закрити злочином незаконного закриття Музею Києва. І нібито мінус на мінус дасть плюс. Насправді це скринька Пандори, яка відкриє шлях до неконтрольованої вакханалії у виділенні земельних ділянок і забудов по всій території Києва. І міська влада отримає безліч проблем».
Але найголовніше: виступають проти переїзду на вулицю Хмельницького і працівники фондів Музею історії Києва. «Нам це абсолютно не підходить із багатьох міркувань: споруда небезпечна, і про це в листі Азарову писав Попов. Дарма, що останніми днями він уже називає її безпечним «саркофагом» над метро. По–друге, нам не вистачить площі — музею потрібно 9 700 квадратних метрів для фондів, експозиційної зали, а там утричі менше. По–третє, це було б абсолютно аморально — бути громовідводом для влади перед мешканцями, які хочуть там сквер, переїхавши в той універмаг», — пояснює Віталій Ковалинський.
Віталій Васильович озвучує кілька можливих варіантів, де можна було б розмістити Музей історії столиці: «Є чудовий проект архітектора Валентини Шевченко з відновлення комплексу Контрактового будинку авторства архітектора Вільяма Гесте. Там будується ще один будинок, не добудований в 1815 році, між ними галерея, 10 тисяч квадратних метрів. Але є інший проект — торговельного центру на цьому місці, який заперечує такий варіант, то поки неясно, що ж там буде. Другий варіант — будівля військової комендатури, але, кажуть, її вже продали... Третій — звести будинок на місці старого поштамту, знесеного за Омельченка, — це чудове історичне місце».
Підсумовуючи ситуацію з Музеєм історії Києва, Сергій Кролевець зазначає, що головна проблема музейних закладів Києва та України — відсутність належної державної політики. «Те, що було заплановано в Стратегії розвитку Києва, сьогодні ставиться під великий сумнів — там говориться про створення більше 120 музеїв за 14 років, — говорить Сергій Павлович. — Треба почати хоча б із того, що відновити Музей історії міста Києва та заповідника «Стародавній Київ», який невідомо у який спосіб невідомо хто злочинно знищив».
