Після перемоги революції, яка на початку лютого скинула президента Хосні Мубарака, Єгипет залишається неспокійним. Не допоміг навіть прихід (нібито тимчасовий) до влади військових, на «сильну руку» яких єгиптяни покладали великі надії. Маніфестації на каїрському «Майдані» — площі Тахрір — iз моменту зміни державного керівництва фактично не вщухають: люди протестують проти низьких зарплат, високих цін, недостатньо суворого суду над Мубараком, який правив країною тридцять років, тощо. Але події, які розгорнулися в столиці Єгипту ввечері минулої п’ятниці, стали особливо тривожним дзвінком: після чергового «дня гніву» демонстранти вирушили до посольства Ізраїлю, рознесли 2,5–метрову бетонну стіну, споруджену з метою безпеки за кілька днів до того, й увірвалися в приміщення. Приводом для нападу на дипмісію стало вбивство 18 серпня п’ятьох єгипетських поліцейських, які загинули біля кордону з Ізраїлем під час обстрілу з гелікоптера ізраїльських ВПС (він нібито переслідував палестинських бойовиків). Принагідно погромники не пошкодували й колег тих, за кого «мстилися», — атакували розташовану поряд із посольством будівлю каїрського поліцейського управління.
У заворушеннях постраждало близько тисячі та загинуло троє людей, ще один учасник подій невдовзі помер від серцевого нападу. 130 найактивніших «бійців» заарештовано. Усі співробітники ізраїльського посольства на чолі із самим амбасадором залишили Каїр і вилетіли на батьківщину.
Більшість оглядачів попереджали, що після відсторонення від влади Хосні Мубарака загострення у відносинах з Тель–Авівом неминуче. Саме той факт, що наприкінці 1970–х йому вперше за багато років удалося укласти мир між Єгиптом (першою арабською країною, яка на це пішла) та Ізраїлем, міжнародні експерти вважали головним здобутком, а рідний народ — головним злочином Мубарака. Проте поновлення війни для Єгипту означало б катастрофу в багатьох сенсах: по–перше, країна надто слабка, щоб боронитися від військової потуги східного сусіда, який свого часу в ході всього лише Шестиденної війни легко відібрав у Єгипту Синайський півострів. По–друге, це може остаточно відвернути від країни, однією з основних статей доходу якої є туризм, іноземних відпочивальників. Тому Вища військова рада, яка наразі править державою, намагається всіляко залагодити конфлікт.
Проте остаточно як внутрішньо–, так і зовнішньополітична ситуація в Єгипті, а разом із нею й туристична перспектива місцевих курортів, проясниться лише після виборів. Наразі з вересня, про який ішлося після революції, їх відклали на невизначений час. А найпопулярнішою силою в Єгипті тим часом залишається раніше заборонена партія «Брати–мусульмани», яка однозначно не має особливих симпатій ні до Ізраїлю, ні до світського характеру влади, встановленого за Мубарака...
ВІДБІЙ ТРИВОГИ
Наприкінці минулого тижня туристів з усього світу, які звикли відпочивати на курортах Єгипту, схвилювало повідомлення про те, що влада цієї країни планує скасувати спрощений режим, за якого в’їзні візи іноземним відпочивальникам ставлять просто в єгипетських аеропортах. Міністерство туризму планувало залишити це правило лише для організованих груп туристів, а індивідуальним мандрівникам довелося б звертатися по візи до єгипетських консульств за місцем проживання.
Проте після ажіотажу, який викликала ця новина в туристичній галузі Єгипту, в уряді «схаменулися», що це призведе до зниження прибутків від туризму, і вирішили поки що не змінювати візових правил.