Із 2 до 11 вересня у Німеччині мали проходити масштабні гастролі українських артистів. Цей творчий візит обіцяв стати одним із найрезонанснiших у гастрольній історії наших країн, адже до Німеччини вирушили 150 музикантів, що представляли Харківський академічний театр опери та балету ім. М. Лисенка, Галицький академічний камерний хор зі Львова, Національну оперу... Але цей резонанс, на жаль, виявився зі знаком «мінус» — замість овацій та гонорарів українські артисти отримали величезні проблеми, вирішувати які їм доведеться ще дуже довго.
«Компанія Multiversa KulturProjekt BMBH, що виступала фінансовим гарантом гастролей, оплатила репетиційний період проекту, — розповідає співорганізатор з української сторони Ірина Задерацька. — Тому підстав недовіряти їй не було. Але, потрапивши до Берліна, впала в око майже абсолютна відсутність реклами. Реклама формату А4 потреби такого проекту задовольнити не може... Планувалося дев’ять вистав «Реквієму» Верді. Навіть дилетант розуміє, що такі проекти самоокупними бути не можуть, для їх проведення потрібно отримувати гранти або кредити. Німецька ж компанія Multiversa, як нам стало відомо потім, кредит не отримала, але проект вирішила проводити...»
Спектаклі мали відбуватися в Домському соборі в Берліні, який вміщує близько тисячі глядачів. На прем’єрі 2 вересня зала була заповнена приблизно на третину — квитки на український «Реквієм» коштували від 31 до 61 євро. І хоча далека дорога була компенсована доброзичливим прийомом німецьких шанувальників, українські артисти були зовсім не проти отримати від організаторів хоча б добові... І вони їх отримали. Перший і останній раз. Аж сім тисяч євро на всіх. «Це, звісно, була крапля в морі, — обурюється Ірина Задерацька. — Добові у розмірі 35 євро виплачуються у будь–якому випадку. Нам довелося додати ще своїх три тисячі, щоб видати людям хоча б щось...» А далі, за словами пані Ірини, взагалі почалося щось неймовірне. Під час зустрічі, до речі, не в офісі, а на якійсь станції метро представники Multiversa дали зрозуміти, що грошей немає, і порадили українським колегам піти в українське посольство і запропонувати, аби проект... оплатила українська сторона. «Ця ідея нам видалася не просто смішною, а навіть зловісною, — з жахом згадує ту зустріч пані Ірина. — По–перше, під час проекту грошей на проект не просять. Ми, звісно, пішли в посольство. Тим більше, що з культурним аташе Юрієм Нікітюком були знайомі — він був запрошений на прем’єру. Звичайно ж, він відмовив і пояснив, що це нереально...»
Пересвідчившись, що грошей від німецьких партнерів чекати марно, українські артисти вирішили не відміняти концерт 6 вересня, аби не давати своїм опонентам козирів у вигляді односторонньо розірваної угоди, і відпрацювали безкоштовно черговий «Реквієм». Паралельно з фінансовими проблемами почали з’являтися й інші: український автобус арештувала німецька поліція (транспортний засіб разом із нашим водієм і досі там, треба сплатити 10 тисяч євро штрафу і тільки тоді з автобуса знімуть арешт), а самих артистів попросили звільнити готельні номери, за які не заплатила Multiversa. З допомогою добрих людей та Червоного Хреста змучені артисти таки повернулися на Батьківщину... Але ця історія ще матиме продовження. «Складено боргове зобов’язання на суму 132 тисячі євро, які німецька Multiversa мають сплатити до 29 вересня. І хоча за ці гроші ще доведеться поборотися — зрештою, Multiversa може оголосити себе банкрутом, тоді треба буде судитися з цими «надійними партнерами» — Ірина Задерацька готова йти до кінця. Бо за свою працю люди мають отримувати гроші. Тут же ошуканими виявилися всі без винятку українські учасники проекту, включно з водієм фури, яка везла декорації з Харкова...
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
