Психологічні перформанси рекламного чарівника: рецензія на «Рекламу Аведона»
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Із 2 до 11 вересня у Німеччині мали проходити масштабні гастролі українських артистів. Цей творчий візит обіцяв стати одним із найрезонанснiших у гастрольній історії наших країн, адже до Німеччини вирушили 150 музикантів, що представляли Харківський академічний театр опери та балету ім. М. Лисенка, Галицький академічний камерний хор зі Львова, Національну оперу... Але цей резонанс, на жаль, виявився зі знаком «мінус» — замість овацій та гонорарів українські артисти отримали величезні проблеми, вирішувати які їм доведеться ще дуже довго.
«Компанія Multiversa KulturProjekt BMBH, що виступала фінансовим гарантом гастролей, оплатила репетиційний період проекту, — розповідає співорганізатор з української сторони Ірина Задерацька. — Тому підстав недовіряти їй не було. Але, потрапивши до Берліна, впала в око майже абсолютна відсутність реклами. Реклама формату А4 потреби такого проекту задовольнити не може... Планувалося дев’ять вистав «Реквієму» Верді. Навіть дилетант розуміє, що такі проекти самоокупними бути не можуть, для їх проведення потрібно отримувати гранти або кредити. Німецька ж компанія Multiversa, як нам стало відомо потім, кредит не отримала, але проект вирішила проводити...»
Спектаклі мали відбуватися в Домському соборі в Берліні, який вміщує близько тисячі глядачів. На прем’єрі 2 вересня зала була заповнена приблизно на третину — квитки на український «Реквієм» коштували від 31 до 61 євро. І хоча далека дорога була компенсована доброзичливим прийомом німецьких шанувальників, українські артисти були зовсім не проти отримати від організаторів хоча б добові... І вони їх отримали. Перший і останній раз. Аж сім тисяч євро на всіх. «Це, звісно, була крапля в морі, — обурюється Ірина Задерацька. — Добові у розмірі 35 євро виплачуються у будь–якому випадку. Нам довелося додати ще своїх три тисячі, щоб видати людям хоча б щось...» А далі, за словами пані Ірини, взагалі почалося щось неймовірне. Під час зустрічі, до речі, не в офісі, а на якійсь станції метро представники Multiversa дали зрозуміти, що грошей немає, і порадили українським колегам піти в українське посольство і запропонувати, аби проект... оплатила українська сторона. «Ця ідея нам видалася не просто смішною, а навіть зловісною, — з жахом згадує ту зустріч пані Ірина. — По–перше, під час проекту грошей на проект не просять. Ми, звісно, пішли в посольство. Тим більше, що з культурним аташе Юрієм Нікітюком були знайомі — він був запрошений на прем’єру. Звичайно ж, він відмовив і пояснив, що це нереально...»
Пересвідчившись, що грошей від німецьких партнерів чекати марно, українські артисти вирішили не відміняти концерт 6 вересня, аби не давати своїм опонентам козирів у вигляді односторонньо розірваної угоди, і відпрацювали безкоштовно черговий «Реквієм». Паралельно з фінансовими проблемами почали з’являтися й інші: український автобус арештувала німецька поліція (транспортний засіб разом із нашим водієм і досі там, треба сплатити 10 тисяч євро штрафу і тільки тоді з автобуса знімуть арешт), а самих артистів попросили звільнити готельні номери, за які не заплатила Multiversa. З допомогою добрих людей та Червоного Хреста змучені артисти таки повернулися на Батьківщину... Але ця історія ще матиме продовження. «Складено боргове зобов’язання на суму 132 тисячі євро, які німецька Multiversa мають сплатити до 29 вересня. І хоча за ці гроші ще доведеться поборотися — зрештою, Multiversa може оголосити себе банкрутом, тоді треба буде судитися з цими «надійними партнерами» — Ірина Задерацька готова йти до кінця. Бо за свою працю люди мають отримувати гроші. Тут же ошуканими виявилися всі без винятку українські учасники проекту, включно з водієм фури, яка везла декорації з Харкова...
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Монету у формі писанки випустив Королівський канадський монетний двір. Авторами дизайну стали канадець українського походження Дейв Мельничук – член Українського музею Канади у Торонто, та Стівен Розаті. >>
Коаліція дієвців культури зауважує очевидну тенденційність у призначенні Ігоря Гладуна на посаду генерального директора Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка», яке відбулося 3 березня 2026 року рішенням Державного агентства України з питань кіно. >>
Рівно 77 років тому - 4 березня 1949 року народився Володимир Івасюк, композитор, який відкрив усьому світу красу і мелодійність українських пісень, прищепив любов співати українською. >>
Я дозволила собі перефразувати слова героїні драми Лесі Українки «Лісова пісня» Мавки. Бо саме так хочеться сказати про Тараса Шевченка – знаного українця, але разом з тим велета духу, відомого >>
Історією посягання на культурну цінність, пошуку й успішного результату називають виставковий проєкт «У світлі Караваджо. Порятунок. Дослідження. Реставрація». >>