Із речами на вихід

09.09.2011
Три роки тому «УМ» уже писала про те, як ВАТ «Мостобуд» захопив п’ять гуртожитків у Києві на вулиці Баренбойма й став витісняти з помешкань сім’ї. За цей час кiлькiсть виселенців збільшилася, чиновники так само щедро сиплять заявами і відписками, а Голосіївський суд продовжує «клепати» рішення про нові відселення.
Нагадаємо, у 2005 році Київрада своїм рішенням передала у власність «Мостобуду» п’ять будинків без права відчуження житла, із незрозумілих причин мотивуючи це будівництвом Подільського мостового переходу. Згодом визнала цей крок неправильним і відступила. Прокуратура визнала незаконними дії «Мостобуду», що взявся виселяти людей, які не працюють на ВАТ, проте ніяк не закінчить проводити свою перевірку. Голосіївський райсуд і місцева влада діють на боці підприємства. Пригнічені мешканці чекають своєї черги, а вже відселені, втративши віру в українську Феміду, позиваються до Європейського суду.

Ходіння по правду

Мешканка одного з гуртожитків на Баренбойма, що звернулася до редакції, просила не називати в газеті її прізвища. «Світитися не хочеться, за мене одразу візьмуться — і з речами на вихід, — каже вона. — Проте й мовчати не можна». У теці мешканки злощасного будинку зібрався стос паперів за десять років. Тут підписи — від заступника прокурора міста Києва Горана, заступника голови Голосіївської адміністрації до «мера всіх киян» Черновецького.

Історія ж тяганини така: у 90–ті працівників потужного підприємства «Мостобуд» заселили у квартири гуртожицького типу та «малосімейки». Основним акціонером товариства виступало Міністерство транспорту та зв’язку України, що гарантувало тимчасовість проживання і отримання квартир у перспективі. Однак у 1991 році «Мостобуд» став ВАТ, п’ять гуртожитків на Баренбойма передали КП «Спецжитлофонду», але в 2001 рішенням Київради знову повернули на баланс ВАТ «Мостобуд».

«Притому власником «Мостобуд» не став, ним лишилася територіальна громада міста Києва — згодом на судах це визнав і помічник голови правління «Мостобуду», — розповідає мешканка. — У рішенні Київради йшлося, що ВАТ має право проводити всі дії щодо володіння і користування будинком, крім відчуження та передачі у користування третім особам».

Утiм товариство взялося підписувати з мешканцями договори оренди гуртожицьких квартир (зрозуміло, що про перспективу прописки і реєстрації не могло бути й мови), а згодом поступово стало розривати договори оренди через Голосіївський суд і виконавчу службу та «розчищати» помешкання. Дехто з мешканців (а попередили про виселення близько сотні сімей) противився, і це зрозуміло. Крім усього, факт, що на будівлі на Баренбойма 3, 7, 9, 13, 17 права власності за «Мостобудом» так і не зареєстрували, підтвердило і БТІ, а договори, підписані з «Мостобудом», голосіївський прокурор визнав неправомірними (лист від 13.03.2008). До того ж у тому році Президент Ющенко видав Указ «Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків» — згідно з ним, Мін’юст наказує призупинити виселення. І останній аргумент: Київрада в 2009 видала нове рішення — «Про надання згоди на безоплатну передачу будинків на Баренбойма, 3, 7, 9, 13, 17». Будинки, за цим документом, узагалі до ТОВ не мають стосунку — їх передали до комунальної власності територіальної громади Голосіївського району.

Право на квадратні метри

Проте, за словами наляканої жінки, мешканців постійно попереджають про відселення, і ті добровільно складають речі. Люди не вірять, що хтось може за них заступитися — команду ламати людям двері фактично дає виконавча служба за рішенням суду. Впродовж трьох років активно противився виселенню мешканець Вадим Есауленко, намагався всіма способами відстояти своє право проживати в гуртожитку — від залучення телеканалів до численних зустрічей із чиновниками (зокрема й з міністром юстиції Оніщуком) і врешті до пирскання найнятим молодикам сльозогінного газу. Однак чоловіка все одно з квартири випхали. Тепер він шукає справедливості у Європейському суді.

Та все ж мешканці, до яких ще не дійшла лиха звістка з районного суду, об’єднані у «Вуличну раду самоврядування «Промінь», плекають надію на добрі новини під час зустрічі із заступником голови КМДА Олександром Мазурчаком. Утім остаточно зневірений Вадим Есауленко говорить: у цього чиновника вже був, і той, навіть не дивлячись на документи, заявив: «Я можу одразу запевнити, що виселили вас законно». Але чоловік переконаний: висвітлення цієї історії у ЗМІ може якимось чином вплинути на «залізобетонних» чиновників, правоохоронні чи судові інстанції. Зараз же Вадим, який працює театральним режисером, має серйозний головний біль: де йому зберігати свої речі (здебільшого театральний реквізит)? Адже сам він опинився на вулиці. Тому якщо в когось із наших столичних читачів є склад, придатний для зберігання театрального приладдя, Вадим буде вдячний за допомогу.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>