«Українські євреї чекали на нас»

...На фото — натовп догола роздягнених жінок. Вони тримають на руках таких же голісіньких дітей і злякано туляться одна до одної. Ці люди приречені і за якусь мить помруть. Не тому, що зі зброєю в руках боронили рідну землю від ворога, а лише тому, що народилися євреями. Ці моторошні фото — свідчення страшних подій, що коїлися в Україні в часи фашистської окупації. Представлені вони в рамках виставки «Голокост від куль: масові розстріли євреїв в Україні 1941—1944», що сьогодні розпочинає свою роботу в Українському домі. Офіційну презентацію її організатори — Фонд Віктора Пінчука, Меморіал Шоа, організація «Яхад–Ін Унум» та посольства Ізраїлю, Франції, Німеччини і США — провели вчора.

Представлена експозиція не є виставкою в класичному розумінні. Сюди варто йти не для того, щоб дивитися, а щоб слухати і читати. Адже найцінніші її «експонати» — це спогади. Щоб почути правду з вуст її безпосередніх свідків, досить одягнути навушники — у виставковому залі встановлено до десятка екранів, з яких лунають розповіді опитаних. 80–річний Іван, мешканець села Новозлатополь Запорізької області, згадує, як бачив масову страту з горища хати, де він заховався. Підводами до жандармерії звозили людей, їх роздягали і підводили до ями. А селяни мусили бити в казанки, щоб заглушити звук пострілів і крики. Земля, якою присипали три братські могили, ворушилася ще два дні, адже багатьох лише поранило, а дітей узагалі кидали в яму живцем...

Правда про невідомі «бабині яри» України стала відомою завдяки католицькому священику із Франції отцю Патріку Дюбуа, президенту організації «Яхад–Ін Унум» («Разом»). З 2001 року він проводить пошукову роботу місць масових поховань євреїв у різних країнах світу, зокрема й Україні. На залитій колись кров’ю землі нині вирощують хліб або випасають худобу. Там немає ні пам’ятників, ні хрестів, ні могил. Але ще є люди, які пам’ятають, де шукати докази фашистських злодіянь. Фахівці підрахували: мине ще п’ять років — і свідків не залишиться, а отже, треба поспішати. Як повідомив меценат Віктор Пінчук, який підтримав пошукову роботу отця Дюбуа, лише в Україні під час цих експедицій було виявлено понад 600 нових місць масових розстрілів євреїв. А отець Дюбуа за підсумками українських пошукових експедицій написав книжку «Хранитель спогадів. Кривавими слідами Голокосту», яку презентував у рамках учорашнього заходу.

«Ми їздили від села до села і запитували: чи бачили ви розстріли або чули щось про це, — розповідає Патрік Дюбуа. — Пам’ятаю Надю з Криму, яка розповіла, як втратила свого коханого Іцрика — його розстріляли разом із матір’ю влітку 1942 року. Потім вона вийшла заміж за українця, якого вбили в Сталінграді... Я пам’ятаю Ганну, яка теж втратила коханого–єврея, а сама ледь урятувалася. Я пам’ятаю багатьох своїх співрозмовників, завдяки яким ми знайшли ті невідомі могили. Українські євреї так довго чекали на нас».

...Виставка в Українському домі триватиме до 3 жовтня. Вхід — безкоштовний.