Минулих вихідних були з подругою на презентації фільму «Вагітний» (режисер — Сарік Андреасян), що сьогодні виходить у прокат. Протискаючись через кордон телевізійників на Майдані (саме знімали шоу Майdан’s) у напрямку кінотеатру «Україна», ми, звісно, не розраховували на якийсь винятковий кіношедевр, але дотепно провести кілька годин вихідного дня сподівалися. (Зрештою, навіть затятим шанувальникам арт–хаузу хочеться іноді переключитися на легкий жанр). На жаль, цих наших скромних надій стрічка не виправдала.
Сюжет простенький, але не без можливостей для цікавих режисерських ходів, дотепних діалогів, а головне — там був закладений пристойний потенціал для роботи акторів. Телеведучий Сергій Добролюбов (Дмитро Дюжев) мріє про дитину, але його дружина Діана (Анна Сєдокова) через проблеми зі здоров’ям не може подарувати йому нащадка. Бажання мати малюка у Добролюбова було настільки сильним, що він вагітніє сам і з допомогою Діани та друга Жори (Михайло Галустян) благополучно виношує дитя. Дев’ять «вагітних» місяців на екрані були втиснуті у півтори нецікаві години, протягом яких звучали примітивні жарти (найсмішнішим з яких, як на мене, було побажання екранного президента Росії Дмитра Медведєва читати новонародженому на ніч його twitter...). Актори, схоже, взагалі вирішили піти шляхом найменшого супротиву. (Анну Сєдокову у цей проект, мабуть, запросили тільки завдяки її бездоганній фігурі та красивим очам — ці фізіологічні «козирі» стрічки режисер використав сповна). Від безнадійної прісності «Вагітного» врятували Михайло Галустян та Світлана Ходченкова (тут відома кінобілявка стала шатенкою у ролі прокурора, що звинувачує Добролюбова, актриса видала необхідний для цього фільму акторський мінімум).
На відміну від власне картини, її презентація у Києві вийшла цікавою і достойною. Представляти «Вагітного» приїжджали Дмитро Дюжев, Михайло Галустян, Анна Сєдокова (яка, до речі, порадила подивитися фільм усім парам, оскільки «це найкращий наочний посібник для того, щоб чоловіки нарешті навчилися розуміти нас, жінок»). У житті, до слова, ця трійця виглядала набагато дотепніше й органічніше, ніж на екрані. Першими глядачами картини були найяскравіші представники нашого політ–, шоу– та іншого бомонду: Василь Горбаль, Сергій Поярков, Дмитро Коляденко, Діана Дорожкіна, Анфіса Чехова, Тетяна Рамус... І, скажу я вам, сміху та оплесків під час перегляду не бракувало...
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
