Рідний дім чи брудне велике село?

Половина сумчан хоче й далі жити у своєму місті, а ось 47 відсотків, маючи можливість поїхати з Сум, скористалися б нею. Такі настрої виявило експрес–опитування 800 мешканців міста незалежною агенцією «Лабораторія маркетингових досліджень». «Найстійкіші у своїй любові до Сум — пенсіонери, — розповідає директор Лабораторії Марина Карпищенко. — Наступними є студенти, хоча саме серед них найбільше тих, хто ще вагається, де йому створювати родину й ростити дітей. А ось однозначна перевага серед тих, хто готовий поїхати з міста, у підприємців. Принаймні таку відповідь дали понад 70 відсотків опитаних серед них...» Опитування не передбачало запитання, куди вони хочуть виїхати: за межі області чи за межі України, але вочевидь — друге. Адже підприємцям зараз не мед у всіх містах нашої держави.

Зрозуміло: якщо людина хоче виїхати з міста, вона на нього ображена. Які ж асоціації викликає мiсто Суми в його мешканців? Приблизно однакова кількість людей — по дев’ять–одинадцять відсотків «у номінації» — сприймають місто як брудне, як велике село, як місто розчарувань. Та 24 відсотки вважають його гарним і зеленим. А 36 — як батьківщину, рідний дім, юність.

Утiм саме місто теж має право образитися на своїх мешканців. Адже, як виявилося, городяни не знають його! Це виявило простеньке прохання назвати три пам’ятки Сум. Зовсім зганьбилася тут молодь. 63 відсотки опитаних не змогли назвати більше двох пам’яток. Окремі представники до категорії пам’яток чомусь віднесли ЦУМ, універмаг «Київ», стадіон «Авангард»... Якщо молодь не розуміє різниці між магазином та пам’яткою — це тривожний симптом. Зате безробітні знають місто добре: стовідсотково вони назвали не менше трьох «справжніх» пам’яток. Очевидно, мають час на вивчення... До речі, найпопулярнiшою у сумчан є альтанка, зроблена без єдиного цвяха, яка справді є символом міста. На другому — фонтан «Садко», далі — Театр імені Щепкіна, місцеві собори та власне Соборна вулиця, парк імені Кожедуба, пам’ятник меценату–цукрозаводчику Харитоненкові... Згадуючи останнього, люди неминуче пригадують його слова: «Любіть місто, як я любив його». А щоб любити, треба знати. Тоді й збільшуватиметься відсоток тих, для кого Суми — «місто юності», а не «місто розчарувань».